ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2012 року Справа № 40/5005/9545/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Прудніков В.В.(доповідач)
суддів: Орєшкіної Е.В., Широбокової Л.П.
Секретар судового засідання Фузейникова В.О
За участю представниквів сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №21-12/11-20 від 21.12.11;
від позивача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційні скарги апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2012р. у справі №40/5005/9545/2011
за позовом Іноземного підприємства "Технопарк", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ
про визнання недійсним договору фінансового лізингу №L1736-02/08 від 28.02.09р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.12р. Іноземному підприємству "Технопарк", м.Дніпропетровськ відмовлено в задоволені позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу №L1736-02/08 від 28.02.09р.
Іноземне підприємство "Технопарк" звернулось з апеляційною скаргою, просить зазначене рішення суду скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" відзив на апеляційну скаргу не надало.
Іноземне підприємство "Технопарк" явку представника у судове засідання не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином.
Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення суду, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника скаржника.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавцем) та Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) укладено договір (оренди) фінансового лізингу №L1736-02/08 від 14.02.2008р.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 зазначеного договору, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (Додаток №2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу – Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Хюндай-Трак”.
Вартість предмета лізингу становить 600 000 грн. 00 коп. (в тому числі 20% ПДВ) (п. 3.1 договору).
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.
Сторонами узгоджено графік внесення лізингових платежів (Додатком № 1 до договору лізингу).
14.02.2008р. між ТОВ “Хюндай-Трак” (продавець), ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), та ІП „Технопарк” (лізингоодержувач) укладено договір купівлі-продажу №Р1736-02/08, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб - автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007р., V джиг.= 12920 куб.см., вартістю 600 000, 00 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі предмета лізингу лізингодавцем від 27.02.2008р., на підставі договору фінансового лізингу №L1736-02/08 від 14.02.2008р., лізингодавець передав у власність лізингоодержувачу предмет лізингу –транспортний засіб Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007.
28.02.2009р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ІП "Технопарк" укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14.02.2008 року №L1736-02/08. Відповідно до п. 1 цієї угоди, у зв’язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 110 813 грн. 80 коп. за договором фінансового лізингу №L1736-02/08 від 14.02.2008 року на підставі рахунку-фактури №L1736-02/08/10 від 01.12.2008 року, №L1736-02/08/11 від 02.01.2009 року, №L1736-02/08/12 від 02.02.2009 року, №L1736-02/08/8 від 01.10.2008р., № L1736-02/08/9 від 03.11.2008 року, №L1736-02/08/р від 19.01.2009р., №L1736-02/08/р1 від 17.02.2009 р. та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах: реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі пункту 6.1.4 Додатку №4 “Загальні умови фінансового лізингу” до Договору; подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 658 341 грн. 46 коп.; при цьому курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 гривень за 1 долар США; розмір поточних лізингових платежів, зазначений у графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених договором, викладеним у новій редакції. В іншій частині сторони керуються положеннями договору, викладеним в новій редакції (Додаток №1 до цієї угоди).
Зазначена угода набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін. З моменту підписання цієї угоди та договору в новій редакції попередня редакція договору втрачає чинність (п. 4 угоди).
28.02.2009 року сторонами по справі підписано також договір фінансового лізингу № L1736-02/08 в новій редакції.
Позивач вважає, що договір фінансового лізингу № L1736-02/08 від 28.02.2009р. невідповідає вимогам діючого законодаства, а тому підлягає визнанню недійсним, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
В відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними Цивільним кодексом України, є умови про предмет, кількість товару (ст. 669 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договору, угоди про внесення змін до договору від 28.02.2009 року та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочину) сторонами дотриманні вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. На момент підписання угоди про внесення змін до договору від 28.02.2009р. позивач визнав існуючу на той час заборгованість та погодився на реструктуризацію боргу. За результатами чого був укладений договір в новій редакції. Всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди) підписані сторонами без заперечень, по всіх умовах сторонами було досягнуто згоди.
Так, відповідно до п. 2.1 договору та п. 2.1 договору в новій редакції, лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця. Договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем. Специфікація, що є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами. Товар –предмет лізингу відповідає специфікації та був отриманий лізингоодержувачем, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу (а.с. 25, т.1).
Заявник скарги посилається на неправильне збільшення умовами договору фінансового лізингу вартості предмета лізингу, але умовами договору фінансового лізингу від 14.02.08р. (п. 3.2) було передбачено можливість після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу збільшення вартості предмета лізингу. Зокрема в п.3.2 зазначено, після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вартість предмета лізингу може бути збільшена, якщо на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу, лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість предмета лізингу на момент укладення договору (вказану в п.3.1 договору). В цьому випадку лізингодавець складає новий графік з розрахунку на перший день першого лізингового періоду та направляє його лізингоодержувачу. Змінений за правилами цього пункту графік приймається до виконання лізингоодержувачем у безспірному порядку.
Згідно п. 1.1.1 угоди від 28.02.2009р. про внесення зміни до договору фінансового лізингу №L1736-02/08 від 14.02.2008р., сторони погодили, що реструктуризація заборгованості лізингоодержувача здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі п. 6.1.4. Додатку № 4 “Загальні умови фінансового лізингу” до договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Таким чином, вказана стаття не встановлює вичерпного переліку платежів, які можуть включати лізингові платежі та підлягає корегуванню у залежності від наявності витрат лізингодавця за договором.
Сторони при укладенні нової редакції договору самостійно визначили склад лізингових платежів.
Також позивач посилається на невідповідність договору вимогам ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, вважаючи, що він не спрямований на реальне настання визначених договором наслідків.
Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Позивач, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ст.234 Цивільного кодексу України, не довів того, що спірний договір укладено без наміру створити юридичні наслідки.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не можуть служити підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2012р. у справі №40/5005/9545/2011 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий В.В. Прудніков
Судді Л.П. Широбокова
Е.В. Орєшкіна
Повний текст постанови складено 26.03.2012р.