ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2012 р.                                                                  Справа № 19/044-11/12-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах        держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до            1) Бориспільської районної державної адміністрації;

           2) садівницького товариства «Вишеньки – 3»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

              управління Державного комітету із земельних ресурсів

              у Бориспільському районі Київської області

про               визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури:   Барановська В.В. –представник

                      (посвідчення №42, видане 14.05.2009 року);

від позивача:          не з’явився;

від відповідача 1:   не з’явився,

від відповідача 2:   ОСОБА_1. –представник (довіреність №91 від 17.06.2011 року);

                      ОСОБА_2. –представник (довіреність №91 від 17.06.2011 року);

                      ОСОБА_3. –представник (довіреність №76 від 02.05.2001 року);

                      Чупахін В.І. –голова товариства

                      (паспорт НОМЕР_1, вид. 05.10.2002 року),

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2012 року до господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №19/044-11 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель та Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації (далі –відповідач 1) та садівницького товариства «Вишеньки–3»(далі –відповідач 2) про визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог, Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області (далі –прокурор) послався на порушення відповідачем 1 вимог земельного законодавства під час прийняття розпорядження «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради»№828 від 26.12.2002 року (далі –розпорядження №828) та розпорядження «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради»№858 від 17.12.2003 року (далі –розпорядження №858), оскільки відповідач 1 вийшов за межі власної компетенції. У зв’язку з цим, прокурор просив визнати недійсними розпорядження №828 та №858, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 20 липня 2004 року на підставі розпорядження №858 між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.09.2011 року (далі –рішення суду) позовні вимоги були задоволені повністю, визнано недійсними розпорядження №858 та №828, а також договір оренди від 20.07.2004 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року (далі –постанова суду) апеляційну скаргу садівницького товариства «Вишеньки-3»залишено без задоволення, рішення суду –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 року касаційну скаргу садівницького товариства «Вишеньки-3»задоволено частково, рішення суду та постанову суду скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на необхідність з’ясування до якої категорії належить спірна земельна ділянка, а також повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

10 січня 2012 року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 31 січня 2012 року.

26 січня 2012 року на адресу суду представник відповідача 1 направив клопотання про розгляд справи без його участі.

31 січня 2012 року в судовому засіданні представник відповідача 2 заявила клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке підлягало задоволенню судом.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01 лютого 2012 року.

01 лютого 2012 року представники прокуратури, позивача 1 та відповідача 1 в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача 2 заявила клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 01.02.2012 року до участі в справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління Державного комітету із земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області, у зв’язку з тим, що Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель було ліквідовано.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 15 лютого 2012 року.

15 лютого 2012 року в судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час розгляду справи виникла необхідність у витребуванні відомостей у Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, управління Державного комітету із земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області та Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07 березня 2012 року.

07 березня 2012 року в судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, вважали їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 направила на адресу клопотання про витребування доказів у справі, розгляд якого було відкладено до наступного судового засідання. Також надала пояснення щодо обставин справи та заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 21 березня 2012 року.

21 березня 2012 року в судовому засіданні представник прокуратури просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача 2 проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача 2 про витребування доказів, заявленого 07 березня 2012 року, судом було відмовлено, з огляду на долучення до матеріалів справи всіх необхідних документів.

Представники відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

26 грудня 2002 року Бориспільською районною державною адміністрацією було видано розпорядження «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради»№828 (далі –розпорядження №828), згідно з яким садівницькому товариству «Вишеньки-3»(далі –відповідач 2) погоджено місце розташування земельної ділянки, загальною площею 3,2 га чагарників на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для організованої зони відпочинку територіальної громади в адмінмежах Вишеньківської сільської ради та надано відповідачу 2 дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, загальною площею 3,2 га чагарників на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для організованої зони відпочинку територіальної громади, без права будь-якого будівництва.

На підставі розпорядження №828 був розроблений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки на умовах довгострокової оренди відповідачу 2 для організації зони відпочинку територіальної громади.

17 грудня 2003 року Бориспільською районною державною адміністрацією було видано розпорядження «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради»№858 (далі –розпорядження №858), відповідно до якого, зокрема, відповідачу 2 затверджено проект відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради, надано відповідачу 2 земельну ділянку, загальною площею 3,202 га чагарників на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для організації зони відпочинку територіальної громади, а також зобов’язано відповідача 2 надану в довгострокову оренду (строком на 49 років) земельну ділянку використовувати тільки за цільовим призначенням.

На підставі розпорядження №858 між Бориспільською районною державною адміністрацією (далі –орендодавець)  та садівницьким товариством «Вишеньки-3» (далі –орендар) 20 липня 2004 року був укладений договір оренди, згідно з умовами якого орендодавець зобов’язувався надати, а орендар зобов’язувався прийняти в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 3,202 га, в тому числі чагарників 3,202 га, що знаходиться в адмінмежах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами с. Вишеньки (далі –земельна ділянка).

Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, звернув увагу, зокрема, на необхідність з’ясування до якої категорії належить спірна земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, за цільовим призначенням –є землею рекреаційного призначення (п. 15 договору оренди).

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Земельна ділянка, площею 3,202 га чагарників, передана в користування садівницькому товариству «Вишеньки-3», розташована за межами населеного пункту с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради, є землею рекреаційного призначення, що підтверджується листом управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області №1027 від 02.03.2012 року, долученим до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України, відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів (ч. 3 ст. 148 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 цієї статті, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч. 2 цієї ж статті Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень).

Статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (ч. 2 цієї статті).

Частиною 3 цієї статті закріплено, що районні державні адміністрації  на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до ч. 4 цієї статті, обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Так, суд дійшов висновку про те, що приймаючи розпорядження №828 та №858, Бориспільська районна державна адміністрація вийшла за межі законодавчих повноважень, оскільки надання земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, а також земель рекреаційного призначення, належить виключно до компетенції обласних державних адміністрацій.

Відтак, позовна вимога прокурора про визнання недійсними розпорядження №828 від 26.12.2002 року та розпорядження №858 від 17.12.2003 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім визнання недійсними вищевказаних розпоряджень, прокурор просив визнати недійсним договір оренди, укладений 20 липня 2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією та садівницьким товариством «Вишеньки-3»та зареєстрований у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»за №51.

Як зазначалося вище, пунктом 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України закріплено захист прав і законних інтересів осіб шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування –орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Оскільки договір оренди був укладений сторонами на підставі розпоряджень, прийнятих Бориспільською районною державною адміністрацією з порушенням встановленої законом компетенції, правові підстави для користування відповідачем земельною ділянкою на умовах оренди, розташованою в адмінмежах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, відсутні.

Відтак, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди від 20.07.2004 року, зареєстрований у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»за №51, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 148, п. 2 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 207, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 18, ст. ст. 17, 19, 50, 122 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 13, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ч. 5 ст. 49, ч. 1 ст. 111-12, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації та садівницького товариства «Вишеньки-3»про визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та договору оренди земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради»№828 від 26.12.2002 року.

Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради»№858 від 17.12.2003 року.

Визнати недійсним договір оренди від 20 липня 2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та садівницьким товариством «Вишеньки-3», зареєстрований у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»за №51.

Стягнути з садівницького товариства «Вишеньки-3»(08341, Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, код 26312949) в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                     С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.03.2012 року