ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" березня 2012 р. Справа № 9/172-10/12-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства сприяння обороні України
до товариства з обмеженою відповідальністю
«Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) підприємства «Автодром «Чайка»ЦК ТСО України;
2) Міністерства Оборони України;
3) Державного комітету України з фізичної культури і спорту
про розірвання договору оренди
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №2/63 від 17.08.2011 року);
від відповідача: не з’явився,
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Протасов Л.О. –директор підприємства (паспорт НОМЕР_1, виданий 12.08.1999 року);
2) не з’явився;
3) не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
23 червня 2011 року до господарського суду Київської області надійшли матеріали справи за позовом Товариства сприяння обороні України (далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер» (далі –відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - підприємства «Автодром «Чайка»ЦК ТСО України, про розірвання договору оренди.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди від 20.11.1996 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався передати відповідачу у строкове платне користування стрілецько-спортивний комплекс «Снайпер»(далі – об’єкт оренди), а відповідач зобов’язувався вказаний об’єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату.
Крім цього, п. п. 2.1, 3.1.4 договору передбачено, що відповідач за згодою позивача має право здавати частину приміщень та території в суборенду, а також зобов’язується підтримувати виробничі фонди у налагодженому стані, здійснювати постійний ремонт зданого в оренду майна.
Відповідач без згоди позивача передав в суборенду частину об’єкту оренди, а саме їдальню (кафе), а також своїм недбалим ставленням створив загрозу знищення об’єкту оренди.
У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір оренди.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.12.2010 року (далі –рішення суду від 30.12.2010 року) у позові Товариства сприяння обороні України до товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - підприємства «Автодром «Чайка»ЦК ТСО України, про розірвання договору оренди відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року (далі –постанова суду від 20.04.2011 року) апеляційну скаргу Товариства сприяння обороні України залишено без задоволення, рішення суду від 30.12.2010 року –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011 року касаційну скаргу Товариства сприяння обороні України задоволено частково, рішення суду від 30.12.2010 року та постанову суду від 20.04.2011 року –скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.
Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на необхідність з’ясування отримання дозволу відповідачем на передачу об’єкта оренди в суборенду.
30 червня 2011 року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 02 серпня 2011 року.
02 серпня 2011 року представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі –третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1), в судове засідання не з’явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 02.08.2011 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час її проведення. Крім цього, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство Оборони України (далі –третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2).
06 вересня 2011 року представник позивача направив на адресу суду заяву про зміну підстав позову, просив суд розірвати договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, у задоволенні якої ухвалою суду від 06.09.2011 року було відмовлено.
07 вересня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі, у зв’язку з тим, що ним була подана заява про зміну підстав позову, у задоволенні якого ухвалою суду від 07.09.2011 року було відмовлено.
18 жовтня 2011 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державного комітету України з фізичної культури і спорту.
У зв’язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 02.08.2011 року, матеріали справи були витребувані з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та передані до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року (далі –постанова суду від 26.12.2011 року) апеляційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 02.08.2011 року –скасовано.
У зв’язку з цим, ухвалою суду від 17.01.2012 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 24 січня 2012 року.
18 січня 2012 року матеріали справи були направлені до Вищого господарського суду України, у зв’язку з надходженням касаційної скарги на постанову суду від 26.12.2011 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 року касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, постанову суду від 26.12.2011 року –без змін.
Ухвалою суду від 29.02.2012 року розгляд справи було призначено на 12 березня 2012 року.
25 січня 2012 року представник позивача направив на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи, а також заявив клопотання про виклик у судове засідання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 для надання пояснень щодо обставин справи.
Крім цього, направив заяву про зміну підстав позову, просив суд розірвати договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, яка підлягала задоволенню судом, на підставі ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
12 березня 2012 року представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1 (далі –третя особа 1), позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, заявили клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, розгляд якого було відкладено судом до наступного судового засідання.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2 (далі –третя особа 2) у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 12.03.2012 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державний комітет України з фізичної культури і спорту (далі – третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 3). Крім цього, у судове засідання для надання пояснень щодо обставин у справі викликано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 19 березня 2012 року.
19 березня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою одного з представників та участю в іншому судовому засіданні другого. Разом з тим, документів, що підтверджують зазначені обставини, суду не надав, тому клопотання задоволенню судом не підлягало.
Представники позивача та третьої особи 1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 2 і 3, у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні ОСОБА_2, викликаний для надання пояснень щодо обставин у справі, в судовому засіданні пояснив, що з 1998 року до 2005 року користувався приміщенням їдальні (кафе) на умовах суборенди.
Клопотання представників відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, заявлене 12 березня 2012 року, судом визнано таким, що задоволенню не підлягає.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:
20 листопада 1996 року між Учбово-спортивним комплексом Товариства сприяння обороні України та товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»(далі –відповідач) був укладений договір оренди (далі –договір), згідно з умовами якого Учбово-спортивний комплекс Товариства сприяння обороні України зобов’язувався передати відповідачу в строкове платне користування стрілецько-спортивний комплекс «Снайпер»(далі –об’єкт оренди), а відповідач зобов’язувався вказаний об’єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату.
Підприємство «Автодром «Чайка»ЦК ТСО України (далі –третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1) є правонаступником Учбово-спортивного комплексу Товариства сприяння обороні України, що підтверджується статутом підприємства «Автодром «Чайка»ЦК ТСО України, а також є структурним підрозділом Товариства сприяння обороні України (далі – позивач), що підтверджується статутом Товариства сприяння обороні України, копії яких долучені до матеріалів справи.
01 грудня 1996 року Учбово-спортивним комплексом Товариства сприяння обороні України було передано, а відповідачем прийнято готель, будиночок, їдальню, будівлі боксів, трансформаторну станцію, насосну станцію, тир 25 м, тир 50 м, тир б/кабан, артскважину, огорожу, побутову, холодильний агрегат, шафу холодильну, котел електричний, б/кабана, смугу перешкод, м/установку, торгівельне обладнання, що підтверджується актом передання будівель та споруджень в оренду товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер», копія якого долучена до матеріалів справи.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідач має право, з згоди Учбово-спортивного комплексу товариства сприяння обороні України здійснювати реконструкцію приміщень, що орендуються, для своїх цілей і задач, але при переобладнанні не повинна порушуватись цілісність будівель, в яких знаходяться приміщення, що орендуються, а також має право здавати частину приміщень і території в суборенду.
Відповідно до п. 3.1.4 договору, відповідач зобов’язується підтримувати виробничі фонди у налагодженому стані, здійснювати постійний ремонт зданого в оренду майна.
Представник позивача стверджував, що відповідач без згоди позивача передав в суборенду частину об’єкту оренди, а саме їдальню (кафе), а також своїм недбалим ставленням створив загрозу знищення об’єкту оренди.
У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір оренди.
25 січня 2012 року представник позивача направив на адресу суду заяву про зміну підстав позову, просив суд розірвати договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, яка підлягала задоволенню судом, на підставі ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі (п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України)
Пунктом 4 прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 9 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 2 цієї статті встановлено, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України).
10 березня 1997 року між відповідачем та НВЦ «АНТЕЙ-ЛТД»був укладений договір суборенди приміщення №01, згідно з умовами якого відповідач передав у строкове платне користування НВЦ «АНТЕЙ-ЛТД»кафе –нежитлове приміщення, загальною площею 200 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
01 лютого 2001 року між відповідачем та приватним підприємцем Плохим Геннадієм Петровичем був укладений договір оренди приміщення №1/2, відповідно до умов якого відповідач передав у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Снайпер-1»приміщення кафе, загальною площею 520 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
04 вересня 2005 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-1»був укладений договір суборенди, згідно з умовами якого відповідач передав у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Снайпер-1»приміщення кафе, загальною площею 200 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
01 серпня 2006 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-1»був укладений договір суборенди, відповідно до умов якого відповідач передав у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Снайпер-1» приміщення кафе, загальною площею 200 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Крім цього, 19 березня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2, викликаний для надання пояснень щодо обставин у справі, у судовому засідання пояснив, що з 1998 року до 2005 року користувався приміщенням їдальні (кафе), переданим йому відповідачем на умовах суборенди.
У судовому засіданні представники відповідача проти доводів позивача заперечували, пояснили, що відповідач передав приміщення їдальні (кафе) у суборенду, отримавши на те згоду позивача. На підтвердження викладеного послались на лист №1 від 03.01.1997 року Центрального комітету Товариства сприяння обороні України, копія якого долучена до матеріалів справи, з якого вбачається, що УСЦ ТСО України дозволяє відповідачу здати їдальню в суборенду.
Разом з тим, передача відповідачем частини об’єкта оренди в суборенду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 після спливу 4 років та товариству з обмеженою відповідальністю «Снайпер-1»після спливу 8 років з моменту отримання дозволу у позивача не може вважатись дотриманням умов договору відповідачем, оскільки така згода повинна була надаватись у кожному конкретному випадку, згідно з умовами договору.
Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі (п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 291 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
19 серпня 2010 року позивач направив на адресу відповідача пропозицію №1/114 (що підтверджується фіскальним чеком №7223 від 19.08.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи, а також описом вкладення, долученим до матеріалів справи), у якій пропонував розірвати договір, у зв’язку з порушенням відповідачем його умов, проте відповіді не отримав.
Згідно з ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 291, ч. ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 773, ч. 1 ст. 774, п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, п. п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства сприяння обороні України до товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»про розірвання договору оренди задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди від 20.11.1996 року, укладений між Учбово-спортивним комплексом Товариства сприяння обороні України та товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»(АДРЕСА_1, код 23583116) на користь Товариства сприяння обороні України (м. Київ, пр-т Перемоги 52/2, код 00014611) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.03.2012 року.