УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4683\2006р. Головуючий 1-й інстанції
Категорія 34 Сітарчук О.І.
Доповідач Панасенков В.О.
УХ ВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня 05 Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого - судді Панасенкова В.О. Суддів: Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф., при секретарі Бондаренко Н.В. за участю позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3про визнання договору дарування незакінченого будівництвом жилого будинку частково недійсним, визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно,
встановила:
28 жовтня 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування жилого будинку частково недійсним, визнання права власності на 1\2 частину будинку. В заяві позивач ОСОБА_1 зазначав, що він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 з 24 травня 1986 року по 09 вересня 2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. У 1988 році вони придбали старий жилий будинок у с. Куяльник Котовського району Одеської області, який знесли і збудували новий будинок на земельній ділянці за АДРЕСА_1. В ньому вони проживали до припинення шлюбних відносин у 1999 році. Після розірвання шлюбу він дізнався, що 12 квітня 1990 року його дружина подарувала жилий будинок своїй матері, відповідачці ОСОБА_3 Крім того, він дізнався, що ще 25 липня 1988 року їх шлюб був розірваний за рішенням суду.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. 144 ЦК УРСР, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати договір дарування спірного жилого будинку частково недійсним і визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку.
При розгляді справи 19 серпня 2003 року ОСОБА_1 уточнив вимоги, звернувшись з позовом до ОСОБА_2, третіх осіб: ОСОБА_4, приватного нотаріуса Котовського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування жилого будинку частково недійсним, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно, зазначивши в заяві, що в період шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 був збудований спірний жилий будинок, який був оформлений на неї. Без його відома та згоди, відповідачка ОСОБА_2, 25 липня 1988 року розірвала шлюб з ним і 12 квітня 1990 року подарувала спірний жилий будинок вартістю 22 138 грн. своїй матері ОСОБА_3
Справа № 22-4683\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Сітарчук О.І. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
Крім того, в період шлюбу вони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 області вартістю 10 017 грн. та двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 16 517 грн., які відповідачка ОСОБА_2 оформила на неповнолітнього сина ОСОБА_4.
Посилаючись ці обставини та на ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. ст. 48, 59, 60 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) позивач ОСОБА_1 просив суд визнати договори дарування квартир у м. Котовськ, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 25 серпня 1996 року та 21 травня 1998 року, недійсними, поділити квартири, визнавши за ним право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 області, визнати договір дарування спірного жилого будинку від 12 квітня 1990 року частково недійсним і провести його поділ (а.с. 46-47).
Відповідачка Розворенко (прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_2 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що в період шлюбу у 1988 році вони придбали старий будинок по АДРЕСА_3, який знесли і зі сторони вул. Спортивної стали будувати новий будинок. 25 липня 1988 року їх шлюб був розірваний і її колишній чоловік не приймав участі у будівництві цього будинку. Гроші на будівництво дали її батьки та бабуся ОСОБА_6 Також у 1996 та 1998 роках вона за свої та батьків кошти придбала дві квартири, які оформлені на сина ОСОБА_4.
Відповідачка ОСОБА_3 також проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що вона з чоловіком за свої кошти побудували спірний жилий будинок у с. Куяльник та дали дочці кошти на придбання двох квартир у м. Котовськ.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Суд визнав договір дарування 89 % готовності жилого будинку АДРЕСА_4 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12 квітня 1990 року частково недійсним,
визнав за позивачем ОСОБА_1, право власності на 1\2 частини 92 % готовності зазначеного жилого будинку, виділивши йому у власність квартиру № 1 у складі приміщень коридору 1-1 пл. 14, 6 кв.м., кухні 1-2 пл. 15, 3 кв.м., кімнати 1-3 пл. 14, 2 кв.м., кімнати 1-4 пл. 16, кв.м., веранди літ. "а1" , навісу літ. "аЗ" загальною площею 16 кв.м., погріб літ. "а5", сарай літ. "б", 1\2 частину мансарди, а всього на загальну суму 20 364, 50 грн., що складає 49\100 ідеальної частки,
залишив у відповідачки ОСОБА_3 іншу 1\2 частину будинку стягнув з неї на користь позивача компенсацію за різницю у частках в розмірі 750 грн.,
залишив у загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 огорожу, замощення, криницю, вбиральню на загальну суму 1 773, 50 грн.,
визнав недійсними угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладену 29 серпня 1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, та угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладену 21 травня 1998 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4,
визнав зазначені квартири спільним сумісним майном подружжя та визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1\ 2 частини квартир за кожним.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, мотивуючи тим, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не врахував при вирішенні спору правила позовної давності та вийшов за межи позовних вимог.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2, пояснення на апеляцію відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.
Справа № 22-4683\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Сітарчук О.І. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
Визнаючи угоди купівлі-продажу квартир у м. Котовськ недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що ці угоди були укладені неповнолітнім ОСОБА_4 та є удаваними, оскільки ці угоди були укладені з метою уникнення поділу спільного майна подружжя в майбутньому.
При цьому суд першої інстанції посилався на положення ст. ст. 51 та 58 ЦК УРСР (1963 року).
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки в порушення принципу диспозитивності, проголошеного ст. 11 ЦПК України, суд вийшов за межи заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог: він не просив суд визнати зазначені угоди недійсними з зазначених у рішенні правових підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 1996 року була укладена угода купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_5 Одеської області, у відповідності до якої ОСОБА_7продала, а відповідач ОСОБА_4 купив зазначену квартиру. На стороні покупця діяла відповідачка ОСОБА_2, як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 74-75).
21 травня 1998 року була укладена угода купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_2 Одеської області, у відповідності до якої ОСОБА_8 продала, а відповідач ОСОБА_4 купив зазначену квартиру. На стороні покупця діяла відповідачка ОСОБА_2, як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 73).
Суд першої інстанції не визначив коло осіб, яки повинні приймати участь у справі, і у відповідності до положень ст. 33 ЦПК України не притягнув до участі у справі усі сторони по оспорюваних угодах, а саме продавців квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_7 та квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 та вирішив питання про їх права та обов'язки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у шлюбі з 24 травня 1986 року по 04 жовтня 2002 року, тому усе майно придбане у цей період є спільною сумісною власністю подружжя.
Але не врахував і не дав належної оцінки тому, що рішенням Котовського міського суду Одеської області від 09 вересня 2002 року встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини у 1997 році (а.с. 37).
Вирішення питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справу суд першої інстанції у відповідності до ч. 2 ст. 311 ЦПК України зобов'язаний урахувати вищєнаведені висновки і мотиви, з яких скасоване рішення, та сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, дати правильну оцінку доказам, які надані сторонами по справі, і ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311.ч. 1 п. 4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2006 року скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у той же суд першої інстанції іншому судді.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.