Справа №  2-3173/11

Номер провадження  2/1109/136/2012  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 березня 2012 року   Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі:           головуючого-судді          Бурко Р.В.

                     при секретарі            Кац-Філімочнук І.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати  його добросовісним набувачем транспортного засобу ВАЗ 21150, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов) НОМЕР_2, зареєстрований 07.12.2006 року МРЕВ ДАІ м. Кіровограда, визнати за ним право власності на вказаний транспортний засіб, зобов»язати відповідача усунути перешкоди у користуванні його майном, а саме вказаного транспортного засобу, шляхом повернення йому автомобіля та стягнути з відповідача судових витрат.

          Обґрунтував свої вимоги тим, що 14.04.2010 р. позивачу зателефонував знайомий та запропонував зустрітися з ОСОБА_3 який в цей час продавав транспортний засіб. При зустрічі ОСОБА_3 запропонував позивачу купити в нього автомобіль ВАЗ 21150, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов) НОМЕР_2, зареєстрований 07.12.2006 року МРЕВ ДАІ м. Кіровограда, яким він керував, розпоряджався, продав на підставі довіреності від 02.10.2007 р. серії ВЕХ 285186, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованої в реєстрі за № 5491 та талону тимчасової реєстрації транспортного засобу виданого МРЕВ ДАІ м. Кіровограда. ОСОБА_3 повідомив позивачу, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) НОМЕР_3, виданого 07.12.2006 року МРЕВ ДАІ м. Кіровограда першим (єдиним) власником зазначеного вище автомобіля є ОСОБА_2. 14.04.2010 р. під час особистого огляду запропонованого ОСОБА_3 для продажу автомобіля ВАЗ 21150, 2005 року випуску, всі ідентифікаційні номери кузова автомобіля співпадали із зазначеними в технічному паспорті, видим ознак щодо їх зміни та будь-яких сумнівів щодо неналежного технічного стану цього транспортного засобу у позивача не виникло. Тому, як стверджує позивач, ними було укладено угоду щодо покупки автомобіля шляхом підписання довіреності між позивачем та ОСОБА_2 Грошові кошти у сумі 52 тис. грн. без розписки позивачем були передані ОСОБА_3, який на той час володів та розпоряджався автомобілем. 3.01.2011 р. позивача було зупинено під час руху на вказаному транспортному засобі по вул. Жадова у м. Кіровограді.          Під час огляду транспортного засобу працівниками ДАІ, позивачу було повідомлено, що номерні знаки транспортного засобу пошкодженні у зв»язу з чим є підозри у незаконному володінні і користуванні ним автомобілем, а тому вказаний транспортний засіб був переданий на «штрафмайданчик», але документів про вилучення, огляд автомобіля тощо позивачу не надавались.

          Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позові.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на надані до суду письмові заперечення. У запереченнях вказує, що 13.01.2011 року дізнавачем Кіровоградського МВ УМВС України в Кіроовградській області винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом заміни ідентифікаційного номеру кузову транспортного засобу, на автомобілі «ВАЗ 21150», д.н.з. НОМЕР_1, чорного кольору за ознаками злочину передбаченого ст. 290 КК України.

          25.01.2011 р. дізнавачем Кіровоградського МВ УМВС України в Кіроовградській області винесено постанову про визнання автомобіля «ВАЗ 21150», д.н.з. НОМЕР_1, чорного кольору речовим доказом та долучено його до матеріалів кримінальної справи.

          Крім того, довіреність від 14.04.2010 р. не підтверджує факту відчуження особою зазначеного автомобіля, а лише уповноважує на вчинення певних дій, а отже права власності на нього не виникає.

          Заслухавши   учасників   судового  процесу, вивчивши матеріали   справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод у користуванні майном - слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

          Судом встановлено, що 14.04.2010 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Згідно довіреності позивачу надано право користуватися, експлуатувати та продати транспортний засіб   ВАЗ 21150, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов) НОМЕР_2.

          3.01.2011 р. позивача було зупинено під час руху на вказаному транспортному засобі по вул. Жадова у м. Кіровограді інспектором групи розшуку ВДАІ з обслуговування  м. Кіровограда при УМВС України в Кіровоградській області старшим лейтенантом міліції Сенченко М.О. спільно з інспектором сектору розшуку УДАІ УМВС України в Кіровоградській області капітаном міліції Герасименком О.В.

          Під час огляду транспортного засобу працівниками ДАІ, позивачу було повідомлено, що номерні знаки транспортного засобу пошкодженні у зв»язу з чим є підозри у незаконному володінні і користуванні ним автомобілем.

          3 січня 2011 р. на вимогу працівників ДАІ позивач прибув до відділу ДАІ для надання пояснень. Замість відібрання пояснень вказаний автомобіль забрали та передали на «штрафмайданчик», але документів про вилучення, огляд автомобіля тощо позивачу не надавались.

          Згідно висновку експерта від 11.11.2011 року фрагмент з заводським ідентифікаційним позначенням номера кузова на досліджуваному автомобілі чорного кольору, змінювався на фрагмент з ідентифікаційним позначенням номера кузова «ХТА21150054059064» з іншого транспортного засобу, механічним шляхом та за допомогою ручного зварювання.

          13 січня 2011 року постановою дізнавача Кіровоградського МВ Грищенко Д.В. була порушена кримінальна справа № 11-0117.

          25 січня 2011 року позивач звернувся з усною заявою про поверенння цінних речей. В той же день, ним були забрані деякі речі з вказаного транспортного засобу, який знаходився на «штрафмайданчику» ДАІ, про що складено опис. Разом із копією опису, позивачем було отримано копії акта № 7 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

          28.01.2011 року позивач звернувся із заявою до дізнавача КМВ УМВС України в Кіровоградській області Грищенко Д.В., про повернення йому під розсписку вказаного транспортнго засобу, на що дізнавачем було винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання від 28.01.2011 року. У постанові було зазначено, що в данний час по кримінальній справі проводяться необхідні слідчі дії, направлені на встановлення винної особи та винесена постанова про проведення технічної експетизи на вирішення якої поставлене питання, щодо заміни ідентифікаційного номера кузова зазначеного транспортного засобу, яка на даний момент знаходиться на виконання експерта НДЕКЦ УМВС України в області.

          Тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження позивача щодо укладання договору купівлі-продажу, так як позивачем було виконано обов»язок покупця,  а саме передано ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 52 тис. грн. без розсписки, в свою чергу ОСОБА_3 передав позивачу вказаний транспортний засіб, також не знайшло свого підтвердження у наданих до суду доказах, оскільки згідно ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Норма ст. 657 ЦК України визначає, що  договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Довіреність від 14.04.2011 року не підтверджує факту відчуження особою зазначеного автомобіля, а лише уповноважує на вчинення певних дій.

Відповідно до ч.12 ЗУ «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов»язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Також позивачем не надано жодних доказів про вчинення дій спрямованих на набуття права власності та про набуття права власності на зазначений транспортний засіб не перереєстровано в установленому законі порядку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із вищевикладеного суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, приходить до висновку, що позивачем не надано до суду жодних належних доказів, які підтверджують факт порушення, невизнання або оспорювання його прав.

          Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

          Оскільки не має підстав для задоволенні позовних вимог позивача, понесені ним судові витрати розподілу між сторонами не підлягають.                                                  

          На підставі ст.ст. 346, 347, ЦК України, керуючись ст.ст.11, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

          Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_1 по фактично понесеним.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Повне рішення суду виготовлене 27.03.2012 року.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Р. В. Бурко