Справа №2-421/12

Категорія  33

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 року                                                                                                       м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира  

в складі : головуючого –судді Коломієць О.С.

з участю секретарів с/з Андрушко І.С., Білінська Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТзОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП ,-

в с т а н о в и в :

         Позивачі в травні 2001 року, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, звернулися до суду з позовом про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, яке відбулось з вини водія ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з радгоспом ім. Шевченка, загинув ОСОБА_6, а їм були завдані тілесні ушкодження. Внаслідок цього позивач ОСОБА_3 була визнана інвалідом 2-ї групи, а ОСОБА_4 –інвалідом 1 групи.

        06 жовтня 1999 року між позивачами та КСП ім. Шевченка судом була затверджена мирова угода, згідно якої позивачі погодились на оплату матеріальної шкоди з КСП ім. Шевченкіа на свою користь на додаткове харчування в сумі 80000,00 грн. (що відповідало 17205 у.о. доларів США) за період по 06.10.99 року. У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов мирової угоди, останній уникає її виконання, просять стягнути з ТзОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД, директором якої є ОСОБА_7, на свою користь заборгованість в розмірі 966 у.о. доларів США, що станом на 18.01.2012 року по курсу складає 8452 грн. 50 коп.     

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, яка діє також як представник ОСОБА_4, позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що шкоду повинен відшкодувати відповідач - ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД, оскільки є правонаступником КСП ім. Шевченка, що підтверджується висновком науково-правової експертизи від 26.04.2007 року, щодо доктринального тлумачення Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 року.

       Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.  

       Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити за безпідставністю. Зазначив, що оскільки ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛТД не є правонаступником КСП ім.Шевченка, наведене підтверджується рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які набрали законної сили.

       Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

       Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з’ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

       Судом встановлено, що 19.11.1992 року о 21 год. 30 хв. з вини тракториста ОСОБА_5, який під час виконання своїх трудових обов’язків, керував трактором Т-150 д.н. НОМЕР_1, що належав радгоспу ім. Шевченка, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цієї пригоди загинув батько та чоловік позивачів ОСОБА_6, а позивачам були завдані тілесні ушкодження. Внаслідок цього ОСОБА_3 була визнана інвалідом 2-ї групи, а ОСОБА_4 –інвалідом 1 групи.

         Вироком Богунського райсуду м. Житомира від 05.02.1997 року тракториста радгоспу ім. Шевченка ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 215 КК України.  

         06 жовтня 1999 року між позивачами та КСП ім. Шевченка судом була затверджена мирова угода, згідно якої позивачі погодились на оплату матеріальної шкоди з КСП ім. Шевченкіа на свою користь на додаткове харчування в сумі 80000,00 грн. (що відповідало 17205 у.о. доларів США) за період по 06.10.99 року.

Згідно до вимог ст.ст. 441, 450 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 1172, 1187 ЦК України (в редакції 2004 року) шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, та відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових відносин.

Відповідно до ст. 151 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 509 ЦК України (в редакції 2004 року) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

 Відповідно до вимог ст.ст. 10 ч.2, 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 З позовної заяви вбачається, що позивачі просять відшкодувати шкоду з ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД, оскільки дане товариство є правонаступником КСП ім. Шевченка і повинно нести відповідальність за несвоєчасне виконання КСП ім. Шевченка взятого на себе зобов'язання, згідно умов мирової угоди від 06.10.1999 року.

Проте суд вважає такі вимоги до ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД безпідставними виходячи з наступного.

         У відповідності до ст. 34 Закону України «Про підприємства в України»ліквідація і  реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства  провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням  власника,  а  у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника  та  за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства,  чи  за   рішенням суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.  

        Згідно рішення загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Шевченка від 08 січня 2000 року, КСП ліквідовано як юридичну особу, а земля і майно КСП розпайоване між членами колишнього КСП. Цими ж зборами була створена ліквідаційна комісія, яка працювала до 28 квітня 2000 року, до скасування державної реєстрації КСП ім. Шевченка, та зняття з обліку як суб'єкта підприємницької діяльності в органах статистики і виключення з єдиного державного реєстру.   

       З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів засновників від 05 лютого 2000 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Обрій»ЛТД. Майно агрофірми складається із статутного фонду засновників агрофірми, а решта майна орендується за рахунок майнових і земельних паїв колишніх членів КСП ім. Шевченка, «Перемога», «Барсуківщина», які згідно законодавства не несуть майнової відповідальності по боргах КСП ім. Шевченка, якщо не є його правонаступником. Відповідно до п.1.3 Установчого договору «Про створення та діяльність сільськогосподарського ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛТД», товариство набирає статус юридичної особи з моменту його державної реєстрації і не являється правонаступником КСП ім. Шевченка.

       06 серпня 2003 року рішенням Талалаївського місцевого суду Чернігівської області, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28.10.2003 року, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України від 30.01.2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД про визнання незаконним п.1.3 Установчого договору від 12.02.2000 року відмовлено. Вищевказаними рішеннями встановлена обставина, що  ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД не є правонаступником КСП ім. Шевченка.

      Ухвалою Талалаївського місцевого суду Чернігівської області від 21.01.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28.02.2011 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2011 року, у задоволенні заяви прокурора Талалаївського району Чернігівської області про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06.08.2003 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД про визнання незаконним п.1.3 Установчого договору від 12.02.2000 року відмовлено.

      Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Таким чином, враховуючи, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена  обставина, що ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД не є правонаступником  КСП ім. Шевченка, а тому дане товариство не повинно нести відповідальність за несвоєчасне виконання КСП ім. Шевченка взятого на себе зобов'язання, згідно умов мирової угоди від 06.10.1999 року.

        Посилання позивачів на висновок науково-правової експертизи від 26.04.2007 року, щодо доктринального тлумачення Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 року як на доказ, який підтверджує невідповідність установчих документів ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД вимогам закону і як наслідок підтверджують обставини, що фактично відбулась реорганізація КСП ім.Шевченка, а не його ліквідація і ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД є правонаступником КСП, суд до уваги не приймає, оскільки даний висновок був представлений позивачами у справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, досліджувався та оцінювався судом за правилами ст. 212 ЦПК України.  

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ТОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД про відшкодування шкоди є безпідставними і задоволенню не підлягають.

        Витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, суд відносить за рахунок держави, оскільки позивач ОСОБА_3 являється інвалідом 2-ї групи (довідка до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 714480 від 13.07.2011 року), а позивач ОСОБА_4 –1-ї групи (довідка до акту огляду МСЕК серія ЖИА № 139965 від 23.03.2010 року).

        Керуючись ст.ст. 440, 450 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 1166, 1187 ЦК України (в редакції 2004 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В    И    Р    І    Ш    И    В  :

         У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТзОВ Агрофірма «Обрій»ЛТД про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП  відмовити за безпідставністю.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

       Суддя :