ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

12.10.06                                                                                           Справа  № 12/96

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційні скарги Державної податкової інспекції м.Рівне, м.Рівне № 9644/10-15 від 03.07.2006р. та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромсервіс”, м.Рівне від 12.06.2006р.

на постанову Господарського суду Рівненської області від 07.06.2006р.

у справі № 12/96

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромсервіс”, м.Рівне

до Державної податкової інспекції м.Рівне, м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2005р. № 0002902341/3/23-624, від 12.01.2006р. № 0002872341/3/23-624, № 0002882341/3/23-624, № 0005723341/3/23-624

За участю представників сторін:

від позивача: Зауткін С.С. –представник.

від відповідача: Оніщук В.П. –головний державний податковий інспектор

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 07.06.2006р. № 12/96 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромсервіс”, м.Рівне Державної податкової інспекції м.Рівне, м.Рівне, правонаступника Рівненської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Рівне, задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006р. № 0002872341/3/23-624 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 23510 грн., в тому числі 14300 грн. основного платежу і 9210 грн. штрафних санкцій, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що відповідачем не доведено факту заниження позивачем валового доходу за III квартал 2003р. на суму 61400 грн. з посиланням на порушення товариством абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; позивачем не спростовано факту порушення ним п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не включення до складу валового доходу за II квартал 2002 року суми 25000,00 грн. по отриманих авансових платежах у квітні 2002 року від ТОВ "Гаяне" за металопрокат на загальну суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн.; позивачем не спростовано встановлених перевіркою фактів порушень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо завищення валових витрат у 2002 та порушення пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо не проведення коригування податкового кредиту при поверненні авансових платежів; доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень на здійснення контролю за своєчасністю, правильністю використання готівки товариством та нарахування штрафних санкцій в сумі 1293,97 грн. не ґрунтуються на нормах законодавства та не спростовують висновків документальної перевірки щодо встановлених фактів порушень підприємством норм з регулювання обігу готівки.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромсервіс”, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду частково не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, позов задоволити повністю, з підстав, викладених в апеляційній скарзі. При цьому позивач покликається на те, що акт документальної перевірки від 16.06.2005р., на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р.; відповідачем не об'єктивно та неповно викладено в акті відомості про характер господарських відносин із ТОВ "Гаяне", внаслідок чого перевіркою збільшено валовий дохід товариства за II квартал 2002р. на суму 25000 грн. На думку позивача, в даному випадку мало місце не купівля-продаж металопрокату, а комісійне доручення, і відповідно до пп.7.9.1 ст.7 Закону "Про систему оподаткування" кошти, отримані в межах договору комісії не включаються до складу валового доходу платника податку.

Державна податкова інспекція м.Рівне, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду також частково не погоджується, подала апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині задоволення позову скасувати, у позові відмовити повністю, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. При цьому відповідач покликається на те, що позивач в порушення абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включив до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої в серпні 2003 року, в результаті чого занизив податок на прибуток за ІІ квартал 2002р. в сумі 14300 грн.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги позивача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечив, просив постанову суду в частині задоволення позову залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача заперечив, просив постанову суду в частині відмови в позові залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Розглянувши доводи позивача та відповідача, наведені в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було допущено заміну відповідача - Рівненської ОДПІ її правонаступником - ДПІ у м.Рівне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Рівненською ОДПІ було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Укрпромсервіс" за період з 01.04.2002р. по 01.04.2005р., про що складено акт перевірки від 16.06.2005р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.06.2005р.: № 0002872341/0/23-624, яким ТОВ "Укрпромсервіс" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 36115 грн., в тому числі 14300 грн. основного платежу і 21815 грн. штрафних санкцій; № 0002882341/0/23-624, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9349 грн., в тому числі 6233 грн. основного платежу і 3116 грн. штрафних санкцій; рішення № 0002902341/0/23-624 про застосування штрафних санкцій в сумі 1293,97 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень та рішення до податкових органів вищого рівня, Рівненською ОДПІ прийняті і вручені ТОВ "Укрпромсервіс" нові податкові повідомлення-рішення від 12.01.2006р.: № 0002872341/3/23-624 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 36115 грн., в тому числі 14300 грн. основного платежу і 21815 грн. штрафних санкцій; № 0002882341/3/23-624, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9349 грн., в тому числі 6233 грн. основного платежу і 3116 грн. штрафних санкцій; № 0005732341/3/23-124, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15 грн. штрафних санкцій та рішення від 22.12.2005р. № 0002902341/3/23-624 про застосування штрафних санкцій в сумі 1293,97 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

За результатами проведеної документальної перевірки (акт від 16.06.2005р.) податковим органом зроблені висновки про порушення ТОВ "Укрпромсервіс" вимог податкового законодавства, а саме, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 2.15 та 2.17 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. № 237/5428 (із наступними змінами та доповненнями), у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за II квартал 2002 року в сумі 14300,00 грн., за 9 місяців 2003 року в сумі 29330,00 грн.; занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2003 року в сумі 474,00 грн., за квітень 2003 року в сумі 5592,00 грн., за червень 2003 року в сумі 167,00 грн.; перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки на загальну суму 452,57 грн. та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 4723,31 грн.

Відповідно до ст.71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту заниження позивачем валового доходу за III квартал 2003р. на суму 61400 грн. з посиланням на порушення товариством абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки підприємство не включило до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. Такі висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, гр.Потапов В.Г. надав для підприємства в ІІІ кварталі 2003 року безвідсоткову фінансову допомогу - позичку на зворотній основі в розмірі 41000 грн., згідно з прибутковими касовими ордерами: № 4 від 09.07.2003р. - 14500 грн. та № 5 від 16.07.2003р. - 26500 грн. і на кінець звітного періоду йому було повернуто 31560 грн. Не повернутою залишилась сума 9440 грн., яка й була відображена платником в складі валового доходу за цей період.

Щодо надання гр.Потаповим В.Г. транспортного засобу (автомобіля) за ціною 52000 грн. по договору № 78-П від 21.08.2003р., то із аналізу даної господарської операції по суті видно, що це є купівля транспортного засобу підприємством. Договір від 21.08.2003р. містить посилання на зобов'язання сторін із передачі - отримання безвідсоткової фінансової допомоги, яка надається ТОВ "Укрпромсервіс" у вигляді автомобіля "Опель Омега", а не грошових коштів, при цьому товариство має право використати автомобіль для розрахунків з кредиторами - відчужити, (пункт 3.2 договору).

Як встановлено перевіркою, даний автомобіль 21.08.2003р. переданий у власність ДП "Прикарпатзахід-транс" згідно з накладною № 48 від 21.08.2003р. та податковою накладною № 48 від 21.08.2003р.

Підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

В розділі II податкового роз'яснення щодо Порядку відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної податкової адміністрації України від 24.01.2003р. № 26 також визначено, що поворотна фінансова допомога - це передання платнику податків у користування на визначений строк суми коштів.

Отже, передання громадянином Потаповим В.Г. ТОВ "Укрпромсервіс" автомобіля "Опель Омега" по договору від 21.08.2003р. не може кваліфікуватись як надання поворотної фінансової допомоги, оскільки передано майно, а не кошти.

З огляду на викладене, позивач не зобов'язаний був включити до валового доходу в ІІІ кварталі 2003р. вартість автомобіля (52000 грн.), як поворотну фінансову допомогу.

Отже, висновок податкового органу про порушення позивачем абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованим, а відтак нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 18420 грн. за рахунок неповерненої фінансової допомоги на зворотній основі, отриманої у ІІІ кварталі 2003р. від Потапова В.Г. та застосування штрафної санкції в сумі 9210 грн., згідно з наданим розрахунком, є неправомірним.

З врахуванням викладеного, місцевий господарський суду правомірно дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ від 12.01.2006р. № 0002872341/3/23-624 підлягає скасуванню в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 23510 грн., в тому числі 14300 грн. основного платежу і 9210 грн. штрафних санкцій.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не включено до складу валового доходу за II квартал 2002 року суму 25000,00 грн. по отриманих авансових платежах у квітні 2002 року (09.04.2002р. в сумі 20000,00 грн., 10.04.2002р. в сумі 10000,00 грн.) від ТОВ "Гаяне" за металопрокат на загальну суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн.

Фактично сума 25000,00 грн. підприємством віднесена до складу валового доходу по даті відвантаження (25.12.2002р.) в податковій декларації за IV квартал 2002 року.

Як свідчать обставини справи, проведеною перевіркою встановлено, відсутність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності ТОВ "Укрпромсервіс" за період з 01.04.2002р. по 01.04.2005р., чим порушено Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з яким бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з листом від 31.05.2005р., поданим до Рівненської ОДПІ, ТОВ "Укрпромсервіс" повідомило, що не має змоги надати до перевірки регістри бухгалтерського обліку у зв'язку з їх втратою. До перевірки не представлено доказів того, що підприємство зверталось для засвідчення підтвердження факту втрати документів до органів УМВС в Рівненській області.

Посилання позивача на те, що отримані ним кошти в сумі 30000 грн. від ТОВ "Гаяне" в квітні 2002р. в межах договору комісії, а відтак, не повинні включатись до валового доходу платника даного податкового періоду, не доведені належними доказами.

Позивач не надав належним чином укладеного договору комісії з ТОВ "Гаяне", відповідно до глави 35 "Комісія" Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК), що був чинним у 2002 році під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Гаяне".

Статтею 395 ЦК УРСР визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Статтями 396, 404, 406, 407 ЦК УРСР встановлено, що договір комісії повинен бути укладений в письмовій формі. По виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню. По виконанні доручення комісіонер одержує від комітента винагороду і крім сплати комісійної винагороди комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонерові витрачені ним по виконанню доручення суми.

Надані позивачем суду ксерокопії листів ТОВ "Укрпромсервіс" і ТОВ "Гаяне" від 15.04.2002р., 28.04.2002р., 28.04.2002р., 30.12.2004р. та 31.12.2004р. щодо використання коштів в сумі 30000 грн., не надавалися позивачем перевіряючим при проведенні документальної перевірки.

Зазначені копії листів не підтверджують укладення між зазначеними товариствами договору комісії, оскільки не містять всіх істотних для договору комісії умов, які визнані такими за законом, згідно з статтями 395, 396, 404, 406, 407 ЦК УРСР.

Позивач не довів, що він як комісіонер за винагороду вчинив одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Жодних доказів на вчинення таких угод та отримання комісійної винагороди позивач не надав.

В наданих копіях накладної № 64 та податкової накладної № 64 від 25.12.2002р. на поставку позивачем, як продавцем, покупець - ТОВ "Гаяне" 15,2125 тон металопрокату на суму 29360,13 грн., в т.ч. ПДВ - 4893,35 грн., немає визначення номенклатури (асортименту) металопрокату.

Отже, немає будь-яких доказів і можливостей визначити чи взагалі вчинялись позивачем угоди, як комісіонером, щодо виконання комісійного доручення ТОВ "Гаяне", щодо наявності конкретного замовлення.

Надані позивачем копії з картки рахунку "ВД" ТОВ "Укрпромсервіс" за II квартал 2002 року жодним чином не підтверджують придбання позивачем конкретної продукції для ТОВ "Гаяне" на виконання комісійного доручення останнього.

Крім того, як пояснив відповідач, дана операція між позивачем і ТОВ "Гаяне" відбулася як операція на виконання договору купівлі-продажу, по якому ТОВ "Укрпромсервіс" включило до складу валового доходу суму 25000 грн. по поставці металопрокату в IV кварталі 2002р., оскільки згідно з документами податкової звітності позивача за IV квартал 2002р. обсяги продажу товарів в деклараціях по ПДВ становлять —167,8 тис. грн., обсяги валових доходів від продажу товарів в декларації по податку на прибуток за IV квартал 2002р. теж становлять 167,8 тис.грн. У разі, якщо підприємство здійснює відвантаження товарів згідно з договором комісії, то до валового доходу відноситься тільки сума комісійної винагороди.

Наведені обставини та докази підтверджують відсутність у позивача договору комісії з ТОВ "Гаяне".

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Документальною перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством до складу валових витрат за 2002 рік віднесені витрати на загальну суму 41200 грн. (в тому числі за II квартал 2002 року в сумі 29100,00 грн., за III квартал 2002 року в сумі 12000,00 грн., за IV квартал в сумі 100,00 грн.), за 2003 рік на суму 6235,00 грн. (в тому числі за І квартал 2003 року в сумі 4230,00 грн., за II квартал в сумі 2275 грн.), які не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді позивачу було повернуто авансові платежі від ПП "Альпарі" в лютому 2003р. на загальну суму 11410,00 грн. з ПДВ (9508,00 грн. без ПДВ), за квітень на загальну суму 75000,00 грн. з ПДВ (62500,00 грн. без ПДВ) та за червень на загальну суму 10000,00 грн. з ПДВ (8335,00 без ПДВ).

Як свідчать матеріали перевірки, позивачем самостійно до складу валового доходу за І квартал 2003р. частково включено 7137,00 грн.(лютий), за II квартал 2003р. - 34540,00 грн. (квітень) та 7500 грн. (червень), на решту - за І квартал 2003р. в сумі 2370 грн. та за II квартал 2003р. в сумі 28795 грн. (27960,00 грн. + 835,00 грн.) податковим органом було здійснено коригування суми валових витрат в сторону зменшення.

Таким чином, в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищені валові витрати на загальну суму 31165,00 грн., в тому числі за лютий 2003р. на суму 2370,00 грн., за квітень 2003р. на суму 27960,00 грн., за червень 2003р. на суму 835,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що в періоді, що перевірявся, підприємство проводило діяльність, яка відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків (згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 6233,00 грн., в тому числі за лютий 2003р. на суму 474,00 грн., за квітень 2003р. на суму 5592,00 грн., за червень 2003 року на суму 167,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді підприємству було повернено авансові платежі від "Альпарі" м.Рівне, які в попередніх звітних періодах відносились до складу валових витрат, та суми ПДВ до складу податкового кредиту, і при поверненні на суму яких зменшуються валові витрати на загальну суму 31165,00 грн. та податковий кредит на загальну суму 6233,00 грн., в тому числі : за лютий 2003р. на суму 474,00 грн., за квітень 2003р. на суму 5592,00 грн., за червень 2003р. на суму 167,00 грн.

В порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством не було проведено коригування податкового кредиту при поверненні авансових платежів у вищевказаних періодах.

З врахуванням допущених позивачем порушень податкового законодавства Рівненською ОДПІ правомірно визначено решту податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, нарахування яких передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено штрафну санкцію у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Щодо посилання позивача на відсутність у відповідача повноважень на здійснення контролю за своєчасністю, правильністю використання готівки товариством та нарахування штрафних санкцій в сумі 1293,97 грн., то такі доводи не ґрунтуються на нормах законодавства та не спростовують висновки документальної перевірки щодо встановлених фактів порушень підприємством норм з регулювання обігу готівки.

При проведенні перевірки дотримання підприємством вимог Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, за період з 01.04.2002р. по 01.04.2005р. позивачем не пред'явлені касові книги, касові звіти, журнали-ордери № 7 субрахунку 372 "Рахунки з підзвітними особами", журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за 2002 рік; журнали-ордери № 7 субрахунку 372 "Рахунки з підзвітними особами", журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за 2003 рік.

Згідно з п.2.15 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства  залишку готівки, виданої під звіт. Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки:

- за відрядженнями - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;

- на закупівлю с/г продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту - протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки під звіт;

- на всі інші виробничі (господарські) потреби - наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Перевіркою дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено, що підзвітною особою Гулінським Ю.В. допущено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 452,57 грн.

Так, згідно з авансовими звітами Гулінською Ю.В. перевищено строки використання готівки на 259 днів в сумі 398,68 грн. та на 205 днів в сумі 53,89 грн., що є порушенням пункту 2.15 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72. Крім того, встановлено, що підзвітній особі Гулінському Ю.В. у період з липня 2003р. по вересень 2004р. з каси підприємства були видані під звіт кошти на загальну суму 4723,31 грн. без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Пунктом 2.17 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001р. за № 237/5428, передбачено відповідальність зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів. На підставі абзацу 5 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995р. до позивача за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів Рівненською ОДПІ застосовану штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум в сумі 1293,97 грн. (452,57 + 4723,31х25%:100).

Статтями 2,3 Указу Президента України Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено, що контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу, Норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, та застосування штрафних санкцій до зазначених осіб, покладено на органи державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що податковим органом доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 12.01.2006р. № 0002872341/3/23-624 та № 0005732341/3/23-124 про визначення податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 12620 грн. (21815+15-9210), № 0002882341/3/23-624 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 9349 грн. та рішення від 22.12.200р. № 0002902341/3/23-624 про застосування штрафної санкції в сумі 1293,97 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки, а отже, в позові про визнання нечинними рішень в цій частині слід відмовити.

Посилання позивача на те, що акт документальної перевірки від 16.06.2005р. складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р., не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги позивача, оскільки скаржником не наведено належних доказів на спростування конкретних висновків перевірки.

З огляду на викладене в сукупності, підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Рівненської області від 07.06.2006р. у справі № 12/96 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.