ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2012 р. справа № 2a-413/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Маковійчук С.М.
позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
представника відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську –Григоріва В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування рішення за №2292/10/17-123/646 від 01.02.2012 року та зобов’язання вчинити дії по видачі свідоцтва платника єдиного податку, -
ВСТАНОВИВ:
08.02.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування рішення за №2292/10/17-123/646 від 01.02.2012 року та зобов’язання вчинити дії по видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 291.3, підпункту 4 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України своїм рішенням від 01.02.2012 року протиправно відмовив у видачі свідоцтва платника єдиного податку із видом діяльності згідно з КВЕД 52.48.2. ‘‘Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами’’, безпідставно прирівнявши діяльність позивача до господарської діяльності пов’язаною із реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, в той час як позивач мав намір здійснювати реалізацію готової продукції (в тому числі ювелірних виробів) із таких металів і каміння, як сировини.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що 20.01.2012 року він, маючи намір здійснювати торгівлю ювелірними виробами, подала до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Однак, за результатами розгляду вказаної заяви, 01.02.2012 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську, прийнято рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку, оскільки згідно із підпункту 4 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку, не мають права здійснювати виробництво та продаж дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Позивач із рішенням відповідача не погоджуються, так як при його прийнятті, податковий орган, на їх думку, безпідставно послався на вказану норму Податкового Кодексу, оскільки остання не містить чіткого визначення чи можуть особи, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, бути платниками єдиного податку. Зазначив, що нормами чинного законодавства встановлено обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування для суб’єктів господарювання, які здійснюють операції із дорогоцінними матеріалами та дорогоцінним камінням, як із сировиною, при цьому дане обмеження не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, як готовою споживчою продукцією. Вважає, що Закон України ‘‘Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними’’, на приписи якого посилається податковий орган у оскаржуваній відмові, застосовуватись до спірних правовідносин не може. Крім того, в обґрунтування позовних вимог просив врахувати, що одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податків у випадку множинного трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання. Тому, на думку представника позивача, рішення податкового органу від 01.02.2012 року підлягає до скасування, як незаконне, а відповідача слід зобов’язати видати ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку. Позов просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позову не визнав, подавши письмове заперечення щодо задоволення позовних вимог. У судовому засідання пояснив, що дорогоцінні метали і дорогоцінні каміння в силу вимог статті 1 Закону України ‘‘Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними’’ являються відповідними металами у будь-якому вигляді та сплаві, в тому числі і вироби, а також у обробленому вигляді (виробах). А відповідно до приписів ‘‘Інструкції про здійснення державного експертно-проріного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів’’виріб із дорогоцінного металу –це будь-який ювелірний виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів, який використовується як прикраса. Від так, із урахуванням законодавчо визначених понять ‘‘дорогоцінні метали’’і ‘‘дорогоцінне каміння’’, то до спірних відносин підлягають застосування положення підпункту 4 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, та відповідно відповідачам підставно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку із видом діяльності згідно з КВЕД 52.48.2. ‘‘Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами’’. Зазначив, що позивачу по інших видах діяльності, крім КВЕД 52.48.2., визначених ним у заяві від 20.01.2012 року, видане відповідне свідоцтва платника єдиного податку. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів.
У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №273561 (а.с. 47).
Судом встановлено, що 23.01.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську заяву про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік. При цьому, згідно даної заяви позивачем, серед інших, обрано вид діяльності згідно з КВЕД 52.48.2. ‘‘Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами’’(а.с. 12-13).
За результатами розгляду вищевказаної заяви Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську прийнято рішення від 01.02.2012 року за №2292/10/17-123/646, згідно якого на підставі підпункту 4 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік (а.с. 14).
Дані обставини підтверджуються дослідженими судом в якості письмових доказів по справі вищевказаною заявою та оскаржуваним рішенням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську.
Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наслідками судового розгляду суд погоджується з підставністю та законністю прийняття вищевказаного рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з огляду на нижчевикладене.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу 14 Податкового Кодексу України.
За приписами пункту 291.2 статті 291 Податкового Кодексу України під спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності слід розуміти особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 коментованого Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається із змісту пункту 291.4 статті 291 вказаного вище Кодексу однією із вимог для можливості застосування фізичними особами-підприємцями спрощеної системи оподаткування є відповідний вид господарської діяльності, який обрано такими особами. При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно із класифікатором видів економічної діяльності (далі - КВЕД) безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку –фізичної особи-підприємця.
Підпунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України визначено наступні підстави для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку:
- невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
- наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
- подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 299.8 статті 299 коментованого Кодексу у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов’язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб’єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку.
Згідно підпункту 4 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного внеску суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Чинний Податковий кодекс України не містить визначення вжитих у цьому Кодексі термінів ‘‘дорогоцінні метали’’та ‘‘дорогоцінне каміння’’.
За таких обставин на переконання суду з урахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд в даному випадку зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин аналогію закону.
Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року №637/97-ВР ‘‘Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними’’.
Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону :
- дорогоцінні метали –це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировини, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
- дорогоцінне каміння –природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, небробленому та обробленому вигляді (виробах).
- дорогоцінне каміння органогенного утворення –перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;
- видобуток дорогоцінних металів –вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами (недогарки) усіма можливими способами;
- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння –вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських поряд усіма можливими способами;
- виробництво дорогоцінних металів –вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок).
Так, в судовому засіданні позивачем визнано обставину щодо наміру ним, як фізичною особою-підприємцем, торгувати ювелірними виробами із золота та інших дорогоцінних металів і каміння.
Для здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а також відповідності вставок із дорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного) найменуванню, вагомим та технічним характеристикам, зазначеним на етикетці (бирці) виробу, на виконання вищезгаданого Закону України ‘‘Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними’’прийнята Інструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджена наказом Міністерства фінансів України за №244 від 20.10.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №874/4167 від 16.12.1999 року.
Згідно вимог пункту 1.5 даної Інструкції виріб з дорогоцінного металу –будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
Інші визначення дорогоцінного металу в чинному законодавстві відсутні. Тому, на переконання суду, встановлені підпунктом 4 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, обмеження щодо можливості обрання суб’єктами господарювання спрощеної системи оподаткування поширюються на позивача, а відтак внаслідок невідповідності виду діяльності платника податку вимогам статті 291 вказаного Кодексу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не може бути отримано свідоцтво платника єдиного податку.
Суд не погоджується з твердженням представника позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, так як на переконання суду множинне трактування прав та обов’язків платника податків або контролюючого органу у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, відсутнє. Так виходячи з системного тлумачення чинного законодавства множинність тлумачень змісту прав та обов’язків суб’єктів правовідносин може мати місце виключно у випадку наявності рівних за юридичною силою нормативно-правових актів, які по різному врегульовують одні і ті ж правовідносини і при цьому суперечать один одному. Проте наявності жодного нормативного акту, який би суперечив вищенаведеним положенням Податкового кодексу України чи Закону України ‘‘Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними’’, позивачем в обґрунтування свого твердження не наведено та в ході судового розгляду судом не встановлено.
Одночасно суд залишає без уваги посилання представника позивача на розподіл видів діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005, оскільки класифікація видів економічної діяльності в основному має виключно статистичне значення та застосовується переважно на методологічних засадах.
З огляду на вищевикладене рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку є таким, що прийняте у відповідності до вимог податкового законодавства та скасуванню не підлягає, а відтак в задоволенні вимог позивача слід відмовити.
На підставі частини 2 статті 19 Конституції України, глави 1 розділу 14 Податкового Кодексу України, Закону України ‘‘Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними’’, Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 244 від 20.10.1999 року, керуючись статтями 11, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 21.03.2012 року.