РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-О»

про                   стягнення  3055,50 грн.

                                                                                             Суддя  Ващенко Т.М.

Представники:

Від позивача    Вороніна О.Г. –представник за довіреністю № б/н від   26.06.2006р.         

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-О»  про стягнення 3055,50 грн. (2340 грн. –сума основного боргу, 715,50 грн. –пені).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2006 р. порушено провадження у справі № 30/380, розгляд справи було призначено на 26.06.2006 р. о 14-45.

У судовому засіданні 27.06.2006 р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.06.2006 р. не з’явився без поважних причин, заяви та клопотання про причини нез’явлення через канцелярію суду не подавав та не надіслав, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2006 р. про порушення провадження у справі № 30/380 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-О»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

         Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

          30 березня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріс»(Установа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс-О»(Замовник) було укладено договір про надання платних медичних послуг (надалі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1.) Замовник доручає, а Установа надає консультативні, діагностичні, лікувальні послуги (надалі –медичні послуги) клієнтам Замовника (надалі –Клієнтам) згідно зі страховим випадком, незалежно від місця їх проживання.

Згідно з п. 1.3. Договору Клієнтами замовника є фізичні особи, що мають поліси (договори) добровільного медичного страхування, видані страховими компаніями, що мають угоди доручення з Замовником.

Відповідно до п. 2.1.10 Договору Установа зобов’язана пред’являти Замовнику калькуляції витрат та  рахунки на оплату наданих медичних послуг протягом десяти днів після закінчення лікування Клієнта, та супроводжувати рахунки Актом виконаних робіт.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що після надання Клієнту медичних послуг Установа передає Замовнику рахунки для сплати та Акт виконани робіт.

Відповідно до п. 2.3.2 Замовник зобов’язаний проводити оплату медичних послуг Установі протягом п’яти днів з моменту отримання рахунків та надання повного об'єму призначених медичних послуг Клієнту.

Згідно до п. 5.2 розрахунки між Замовником та Установою. Проводяться шляхом безготівкової оплати наданих рахунків протягом п’яти днів після отримання рахунку та погодження Акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки –фактури (рахунок –фактура № СФ-0000311 від 30.06.05 на суму 340, 00 грн., рахунок-фактура № СФ від 31.10.06 на суму 3780, 00 грн.)  для оплати наданих медичних послуг, а також між позивачем та відповідачем були погоджені акти виконаних робіт (страховий акт реєстр пролікованих застрахованих (страхових випадків) № 01-05 від 30.06.2005 року та страховий акт реєстр пролікованих застрахованих (страхових випадків) № 1  від 31.10.2005 року).

За твердженням позивача, 28.02.2006 року відповідач лише частково сплатив заборгованість у сумі 1780, 00 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 01.03.2005 року , за умови часткової сплати відповідачем вартості отриманих медичних послуг  складає 2340,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку зобов’язання по сплаті наданих медичних послуг  в сумі 2340,00 грн. не виконав,  а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 2340,00  слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України передбачено стягнення штрафних санкцій (які встановлюються у відсотках) у вигляді пені за неналежне виконання господарських зобов‘язань.

Відповідно до п. 5.5. Договору Замовник несе фінансову відповідальність перед Установою за несвоєчасну оплату рахунків, наданих Усатановою згідно п. 2.3.3 Договору. У випадку необґрунтованої затримки з оплатою рахунків Установи, за кожний день затримки Замовником виплачується пеня в розмірі 0,1 % від суми, вказаної в рахунку.

Відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі вимог п. 5.5 договору позивач просить стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Адоніс-О” пеню в розмірі  715,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання.

Щодо стягнення пені в сумі 715,50 грн., суд вважає, що зазначена сума завищена, в зв’язку з чим, до стягнення з відповідача підлягає 195,17 грн. пені (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем в розумінні зазначеної норми закону не подано належних  доказів на спростування обставин повідомлених позивачем, а тому позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.     

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс»задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-О»(02002, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 30467480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс»(02081, м. Київ, вул. Клеманська, 3, код ЄДРПОУ 21522748) 2340,00 грн. - основного боргу, 195,17 грн. –пені, 84 грн. 63  коп. - державного мита та 97 грн.  91 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 11.07.2006р.