Справа № 22-3634\200бр.
Головуючий 1 інстанції Ільченко Н.А. Доповідач Федорова А.Є.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду
Одеської області в складі
Головуючого Федорової А.Є.
суддів Мизи Л.М., Процик М.В.
при секретарі Непомнящій 0.0.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Приморського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2006 року за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про
повернення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення боргу за договором позики. Позивач зазначав, що 21 та 23 січня 2005 року він позичив відповідачеві гроші в сумі 106000 грн., а відповідач зобов'язався до 05 листопада 2С05 року повернути суму боргу та додатково виплатити 2 % від суми боргу щомісяця у відповідності до розписки. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на його користь суму боргу 106000 грн., проценти від суми позики в розмірі 2% щомісяця за період з 23.01.2005 р. по 23.03 2006 p., що становить 26680 грн., а всього 135680 грн.
Відповідач позов визнав частково, не оспорював договір позики та суму позики, однак заперечував проти розміру процентів за користування позикою.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 135680 грн. (106000 грн. + проценти 29680 грн. за період з 23.01.05р. по 0 5.04.06р.)
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з таких підстав.
Встановлено, що 21 та 23 січня 2005 року позивач позичив відповідачеві гроші в сумі 106000 грн., що підтвердив двома розписками від 19 серпня 2005 року. Згідно розписки ОСОБА_1 зобов'язався повернути борг та виплатити додатково 2% щомісяця з зазначеної суми, що складає еквівалент 3600 доларам США, до 05 листопада 2005 року (а.с.5-6).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми боргу 106000 грн., суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами укладений договір позики і форма договору відповідає вимогам ст.104 7 ЦК України.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти у такій самій сумі;у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тому, висновки суду про стягнення суми позики - 106000 грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Разом з тим, суд неправильно встановив розмір процентів за договором позики: 26680 грн. з розрахунку 2% від суми боргу щомісяця за період з 23.01.05 р. по 05.04.06 р.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Як зазначено в розписці від 19 серпня 2005 року, позичальник ОСОБА_1 зобов'язався повернути борг та виплатити додатково 2% щомісяця суму, еквівалентну 3600 доларам США до 5 листопада 2005 року (а.с.6). Тобто, розмір процентів за договором позики та порядок їх виплати встановлені договором і з цього договору вбачається, що позичальник не брав на себе зобов'язання про виплату процентів за договором до дня повернення грошей.
Відповідальність боржника за порушення (прострочення виконання) грошового зобов'язання встановлена статтею 625 ЦК України, однак, кредитор таких вимог не заявляв.
За таких обставин висновок суду про стягнення процентів від суми позики з 23.01.05р. по 5.04.06р. (день ухвалення рішення суду) не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.
З відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за договором позики в розмірі 19800 грн., що відповідає 3600 доларам США за курсом Національного банку України на час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про визначення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають вимогам ч.І ст.1048' ЦК України та договору позики.
Виходячи з вимог ст.ст.79, 80 ч.І п.1, 88 ЦПК України, з урахуванням ст.З п.1 пп.а) Декрету KM України „Про державне мито" з відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1258 грн.
Оскільки судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, у збиранні або додатковій перевірці доказів потреби немає, однак було допущено помилку в визначенні розміру процентів за договором позики та розміру судових витрат, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
В іншій частині рішення суду законне і обґрунтовано, скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись" ст.ст. 303, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2006 року змінити.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму позики 106000 грн., проценти за договором позики 19800 грн. та судові витрати 1258 грн., а всього 127058 грн. (сто двадцять сім тисяч п'ятдесят вісім грн.).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: