Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 11 жовтня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/14575/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  12:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Дмитрієва В.С.

при секретарі                                                  Старостенко О.А.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 за довіреністю від 17.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області до Державного підприємства «Донецька обласна Дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» в особі відокремленого підрозділу Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 59 746, 44 грн., -  

В С Т А Н О В И В:

           У серпні 2011 року управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що за період з 01 квітня 2011 року по 01 липня 2011 року по ліквідованій шахті “Червоний Профінтерн” відповідач як правонаступник вказаної шахти не відшкодував витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, внаслідок чого виникла заборгованість по шахті “Червоний Профінтерн” в сумі 52 492, 68 грн., яку просив стягнути з відповідача.

           Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.  

           Представник відповідача до суду не прибув, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позовну заяву за змістом яких, відповідач не є правонаступником шахти “Червоний Профінтерн”. Зазначав, зокрема, що про вказані обставини свідчить також і той факт, що метою створення Державного підприємства «Донецька обласна Дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» є чітко визначений перелік можливостей та дій. Згідно Порядку ліквідації гірничих підприємств рішення про ліквідацію приймається на підставі наказу Мінвуглепрому не пізніше ніж за рік до початку її проведення, в якому визначаються заходи з підготовки гірничого підприємства до ліквідації, особи, відповідальні за їх проведення, дата припинення робіт з видобутку (переробки) вугілля та дата початку робіт з ліквідації гірничого підприємства, термін їх виконання, а також підприємства, на які покладаються функції з проведення відповідно до затвердженого проекту ліквідації гірничого підприємства заходів, спрямованих на подолання соціально – економічних, гідро – екологічних та інших негативних наслідків цієї ліквідації, та із здійснення постійного контролю стану гірничого підприємства, що ліквідується або ліквідовано. Пунктом 18 вищевказаного Порядку передбачено низку заходів щодо подолання негативних соціально – економічних наслідків ліквідації гірничого підприємства, а саме: завершення спорудження недобудованих житлових будинків, що перебували на балансі гірничого підприємства на момент прийняття рішення про його ліквідацію, безоплатного забезпечення вугіллям категорій осіб, визначених частиною п’ятою статті 48 Гірничого Закону України. До заходів з ліквідації гірничого підприємства – не відноситься пенсійне забезпечення звільнених працівників шахт які передано на ліквідацію. Питання правонаступності шахт неодноразово порушувалося і Міністерством вугільної промисловості України. Зокрема, в листі Мінвуглепрому від 16 грудня 2008 року № 681/07/03-02  зазначено, що питання правонаступності вугледобувних та вуглепереробних підприємств, які ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, не визначаються проектами їх ліквідації. Просив в задоволенні позову відмовити.

            Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України здійснило витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі пункту “б -з”статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тобто за списком №2 по особових справах працівників ліквідованого шахти “Червоний Профінтерн” виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля»  за період з 01 квітня 2011 року по 01 липня 2011 року на суму 59 746, 44 грн.

            Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій в порядку, встановленому законодавством, надсилалися на адресу вказаного підприємства, однак витрати відшкодовані не були.

            Позивач вважав, що правонаступником вказаної ліквідованої шахти є державне підприємство “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (далі -  ДП “Донвуглереструктуризація”), тому звернувся до суду з позовом про стягнення з нього понесених витрат.

            Судом також встановлено, що наказом Міністра вугільної промисловості України від 05 травня 1999 року № 206 припинено діяльність шахти “Червоний Профінтерн” виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля» шляхом її ліквідації та створено комісію з ліквідації.  Призначено компанію “Укрвуглереструктуризація” підприємство по виконанню робіт з фізичної ліквідації шахти “Червоний Профінтерн”.

            Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05 червня 2003 року № 280 компанії “Укрвуглереструктуризація”та “Вуглеторфрустректуризація”реорганізовано шляхом злиття та створення на їх базі об’єднання - об’єднана дирекція “Укрвуглеторфреструктуризація”. У складі останньої створені об’єднання, зокрема, ДП “Донвуглереструктуризація”, яка відповідно до п. 9.1 наказу є правонаступником майнових прав та обов’язків ДП “Укрвуглереструктуризація” згідно з розподільчим балансом.

            Пунктом 1 наказу Міністерства палива та енергетики України від 21 квітня 2004 року №32 виведено із складу об’єднання державні підприємства, зокрема, “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вугледобувних підприємств” (ДП “Донвуглереструктуризація”).

           Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 29 грудня 2007 року №612 створено Державне підприємство “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація”. Пунктом 3 наказу припинено діяльність, зокрема, Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (ДП “Донвуглереструктуризація”) шляхом реорганізації та приєднання до ДП “Укрвуглеторфреструктуризація”.

           Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 15 лютого 2008 року припинена діяльність ДП “Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” та відокремлених підрозділів ДП “Донвуглереструктуризація” шляхом реорганізації – приєднання до ДП “Укрвуглеторфреструктуризація”.

           У складі ДП “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація” наказом від 29 лютого 2008 року №10 створена Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт, як відокремлений підрозділ ДП “Укрвуглеторфреструктуризація”, до складу якої включено 23 шахти.

          Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 02 квітня 2010 року № 99 припинено реорганізацію ДП “Укрвуглеторфреструктуризація” шляхом приєднання до нього, зокрема, ДП “Донвуглереструктуризація”. Припинено діяльність ДП “Укрвуглеторфреструктуризація”шляхом реорганізації – поділу на державні підприємства: ДП “Донвуглереструктуризація”, ДП “Обласна дирекція “Луганськвуглереструктуризація”, ДП “Центрально-Західна Компанія “Вуглетрфреструктуризація”. Пунктом 9 вказаного наказу визначено, що вказані підприємства є правонаступниками всіх прав та обов’язків, пов’язаних з діяльністю ДП “Укрвуглеторфреструктуризація”, згідно з розподільчими балансами.

          До пункту ІV “Поточні зобов’язання” розподільчого балансу, складеного між ДП “Укрвуглеторфреструктуризація” та ДП “Донвуглереструктуризація” 01 червня 2010 року, включені поточні зобов’язання на кінець звітного періоду зі страхування (код рядка 570) на суму 62289132,79 грн.

            Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

            Статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт “а” ст. 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт “б” ст. 13 Закону) та інші (пункти “в”- “з” ст. 13 Закону).

                          У відповідності з пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

           Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

            Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

             Відповідно до Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” та Закону України “ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування ” постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 затверджено “ Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України ” зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі - Інструкція від 19.12.2003 року № 21-1) набрала чинності 27 січня 2004 року.

              Вказана Інструкція від 19.12.2003 року № 21-1 визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

                Пункт 6 Інструкції від 19.12.2003 року № 21-1 регулює питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 “ Прикінцевих положень ” Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”. Згідно з п. п. 6.1. п. 6 Інструкції від 19.12.2003 року № 21-1  ці розміри становлять для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

                 Відповідно до п. п. 6.4 п. 6 Інструкції від 19.12.2003 року № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “ Прикінцевих положень ” Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

                Згідно з п.п. 6.8 п. 6 Інструкції від 19.12.2003 року № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.п. 6.10. п. 6 Інструкції від 19.12.2003 року № 21-1 відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

           Пункт 7 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлював, що у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника. У цьому разі особами, відповідальними за погашення недоїмки, є:

ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій - платників страхових внесків, що ліквідуються;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків, що ліквідуються.

            У разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, є:

засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків, інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

правонаступники страхувальника, що ліквідується.

           У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки.

           Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється.

           З 01 січня 2011 року п. 7 ст. 106 вказаного Закону втратив чинність у зв’язку з набранням чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, ч. 3 ст. 25 якого містить аналогічні положення щодо сплати недоїмки при ліквідації страхувальника.

          Відповідно до спеціальних норм права – ст. 1 - 3 Закону України “Про  порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами” заборгованість збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, які ліквідуються, по податках, зборах та інших обов'язкових платежах до Державного бюджету України та по внесках до державних цільових фондів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” (крім внесків до Пенсійного фонду України), а також по нарахованих відповідно до законодавства України та несплачених пені, фінансових санкціях на цю заборгованість списується за станом на дату прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про ліквідацію таких підприємств з урахуванням пасивів і активів цих підприємств.

          Заборгованість підприємств по внесках до Пенсійного фонду України погашається у першочерговому порядку перед задоволенням вимог інших кредиторів, у тому числі за рахунок реалізації майна таких підприємств.

          Задоволення вимог інших кредиторів здійснюється у порядку, передбаченому законодавством України.

           Порядок ліквідації підприємств, на які поширюється дія цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

            Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року №939, і згідно з 9 вказаного Порядку ліквідаційна комісія відповідно до законодавства здійснює заходи щодо ліквідації гірничого підприємства, погашення кредиторської заборгованості, стягнення дебіторської заборгованості, скорочення чисельності працівників, а також готує і подає для затвердження Мінвуглепромом розподільний баланс з переліком основних виробничих фондів, які підлягають ліквідації та можуть бути використані для виконання робіт з фізичної ліквідації підприємства, та пропозиції щодо встановлення правонаступників майна, яке не підлягає фізичній ліквідації. Акт приймання-передачі погоджується з головою ліквідаційної комісії та керівником замовника і затверджується Мінвуглепромом. Після затвердження акта ліквідаційна комісія гірничого підприємства вживає заходів для завершення ліквідаційної процедури відповідно до законодавства з виключенням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

            Частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

             З Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вугледобувні та вуглепереробні підприємства (шахти), щодо яких приймалися рішення про ліквідацію, та щодо працівників яких позивач заявив вимогу про стягнення, виключені.

             Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

             Позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам ліквідованих вугледобувних та вуглепереробних підприємств (шахт), позивач обґрунтовував тим, що відповідач є їх правонаступником.

             Між тим, вказану позовну вимогу позивач не довів – доказів в її підтвердження суду не надав.

             Так, ні в наказах про ліквідацію підприємств (шахт), ні в статуті ДП “Донвуглереструктуризація”, не зазначено про правонаступництво.

             Крім того, в новій редакції Статуту Державного підприємства «Донецька обласна Дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», яка затверджена 10 травня 2011 року, зазначено, що відповідач не є правонаступником прав і обов’язків збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, що ліквідуються, які пов’язані з їх господарською діяльністю.

             Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2010 року у справі № К-8543/09.

             Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову – відсутні.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області до Державного підприємства «Донецька обласна Дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» в особі відокремленого підрозділу Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.2011 року по 01.07.2011 року в сумі 59 746, 44 грн. відмовити.

Постанови прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 11 жовтня 2011 року у присутності представника позивача. Постанова у повному обсязі складена 14 жовтня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                Дмитрієв В.С.