ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14684/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дмитрієва В.С.
при секретарі Старостенко О.А.
представника позивача – ОСОБА_1 за довіреністю від 12.08.2011 року,
представника відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю від 12.09.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дружківці Донецької області про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 246 904, 69 грн., -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області звернулось в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дружківці Донецької області, в якому просив стягнути витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми щомісячної грошової цільової допомоги на прожиття та суми державної адресної допомоги за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року на загальну суму 246 904, 69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від відшкодування витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року, а саме: 18 760, 09 грн. - суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД та суми витрат на виплату пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням витрат на виплату державної адресної допомоги; 228 144, 60 грн. – суми витрат на виплату державної адресної допомоги до призначених пенсій пенсіонерам у зв’язку із трудовим каліцтвом.
Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв’язку з чим просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування заперечень на позов вказала на відсутність правових підстав для відшкодування пенсій по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва, які призначені особам, що отримали каліцтво у державах колишнього радянського Союзу Пенсійному фонду України за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вимоги позивача по підписанню Акту щомісячної звірки витрат по особовим справам членів сімей потерпілих, які переїхали на постійне місце проживання в Україну, є безпідставними і суперечать законодавству про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, яким передбачається відшкодування страхових виплат особам, які є застрахованими відповідно до Закону України №1105 і отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на підприємствах, установах і організаціях, що є суб’єктами страхування від нещасного випадку на виробництві.
Потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням.
Також витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 не можуть бути відшкодовані у зв’язку з тим, що не пов’язані із страховим випадком.
Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року.
Згідно таблиць розбіжностей до Актів щомісячної звірки, особам, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року розбіжності в сумі 3260,55 грн. виникли в результаті непогодження Фондом соціального страхування відшкодувати Управлінню ПФУ суму пенсій, які виплачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Як зазначено таблицях розбіжностей до Актів щомісячної звірки за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року, не приймаються суми виплат пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 оскільки трудове каліцтво отримано ним за межами України. А також не прийняті суму виплат пенсії ОСОБА_7 у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_8, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України.
Матеріалами справи підтверджено, що пенсія по інвалідності ОСОБА_4 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_4 у травні 1993 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території республіки Білорусь.
Пенсія по інвалідності ОСОБА_5 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_5 у листопаді 2002 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації.
Пенсія по інвалідності ОСОБА_6 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_6 у березні 1986 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР.
Пенсія по інвалідності ОСОБА_9 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_9 у лютому 1985 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР.
Відповідно до акту №79 про нещасний випадок на виробництві від 30 жовтня 2010 року ОСОБА_8 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом ч. ст. 2 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворюванням нею трудових обов’язків.
Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України – переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу ХІ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров’я потерпілого.
Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, підписаної 09.09.94 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров’я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням працівниками трудових обов’язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті, здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом в цій справі та пов’язані з відшкодуванням виплат ПФУ, понесених у зв’язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.92 року пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
Зі змісту цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, як стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України – відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Разом з тим, статтею 36 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника та одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.
Відповідно до статті 33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
З наведеного вбачається, що виплата пенсій у зв`язку з втратою годувальника призначається дітям, які не досягли 16 років, дітям з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.
Таким чином, як вбачається з довідки Дружківського технікуму ДДМА у 2011 році ОСОБА_7, батько якої ОСОБА_7 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, є студенткою навчального закладу денної форми навчання, отже, відноситься до категорії непрацездатних осіб у розумінні Закону № 1105-ХІV.
За таких обставин, витрати Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року по особовій справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на виплату пенсій, які призначені у зв’язку отримання ними трудового каліцтва на території колишніх республік СРСР та витрати на виплату пенсії ОСОБА_7 у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_8, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишньої республіки СРСР в сумі 3260, 55 грн. підлягають відшкодуванню.
Що стосується стягнення з відповідача державної адресної допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року за № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 394 від 02.06.1993 року "Про цільову грошову допомогу громадянам з мінімальними доходами", суд дійшов до висновку, що адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.
Статтею 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. за № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно Положення про порядок призначення і виплати щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття непрацездатним громадянам з мінімальними доходами, який затверджений наказом Міністерства праці України від 25.06.1993 року № 84/41/13-306, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття призначається непрацездатним громадянам в сім'ях, де середньомісячний сукупний доход на одного члена сім'ї за три попередні місяці перед місяцем звернення за допомогою не досягав розміру межі малозабезпеченості, яка визначається і періодично переглядається Кабінетом Міністрів України.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов’язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року та щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 394 від 02.06.1993 року "Про цільову грошову допомогу громадянам з мінімальними доходами", не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та щомісячна цільова грошова допомога на прожиття.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на виплату і доставку щомісячної адресної допомоги та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, пов’язаною з витратами по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20 березня 2007 року у справі №21-897во06 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року у справі №К-22756/10.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області – задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дружківці Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 березня 2011 року по 31 липня 2011 року на загальну суму 3260 (три тисячі двісті шістдесят) гривень 55 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2011 року у присутності представників сторін. У повному обсязі постанова виготовлена 23 вересня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.