Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13 вересня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/13956/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  13:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Дмитрієва В.С.

при секретарі                                                  Старостенко О.А.

представника позивача – особисто,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про встановлення відсутності повноважень та скасування вимоги про сплату боргу від 10.05.2011 року №368, -

В С Т АН О В И В:

            Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про встановлення відсутності повноважень Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя щодо складання  вимоги від 10.05.2011 року №368 без наявності відповідної заяви складеної за Додатком №28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, встановленою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та без наявної поданої звітності  відповідно до п.2.1. розділу 2 Порядку 2.2. від 05.11.2009 року № 26 – 1 «Про порядок  формування і представлення страхувальникам звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного Фонду України» та скасування вимоги про сплату боргу від 10.05.2011 року №368. Мотивуючі свої вимоги тим, що нею не обчислювались страхові внески та не подавалась звітність до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області. Планової чи позапланової перевірок фінансово-господарської діяльності позивача Пенсійним фондом не проводилось. Просить скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків № 368 від 10.05.2011 року на загальну  суму у розмірі 1732,80 грн.

           Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове  повідомлення про отримання судової повістки, надіслав до суду заперечення та заяву  про розгляд справи за його відсутності.

           За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем зареєстрована виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області від 24.07.1998 року  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та перебуває на обліку відповідача як платник страхових внесків.

Як вбачається зі звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України від 31 березня 2011 року, поданого Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, сума нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування складає 1732, 80 грн.

10 травня 2011 року Управління Пенсійного фонду України  в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області прийнято вимогу за №368 про сплату Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 боргу зі страхових внесків у сумі 1732,80 грн.  

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” та іншими нормативно-правовими актами прийнятими для реалізації норм вказаного Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

           Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

          Частиною 6 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.

          Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме: «Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

          Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Зазначений Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.

          Попередня редакція вказаної норми Закону не передбачала доплати до мінімального розміру страхового внеску.

          Проте, зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.

          Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 01 січня – 869 грн., з 01 квітня – 884 грн., з 1 липня – 888 грн., з 01 жовтня – 907 грн., з 01 грудня - 992 грн. Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році у місячному розмірі встановить : з 01 січня – 288,51 грн.,(869 грн. х 33,2%), з 01 квітня – 293,49 грн., (884 грн. х 33,2%) з 01 липня – 249,82 грн. (888 грн. х 33,2%), з 01 жовтня – 301, 12 грн. (907 грн. х 33,2%), з 01 грудня – 306,10 грн. (922 грн. х 33,2%). Дана різниця становить суму необхідної доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.

          Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 09.09.2010, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

          Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

          Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

          У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

           Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

              За таких обставин суд дійшов до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області правомірно застосовані повноваження, які були передбачені положення ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків виникла до 01 січня 2011 року.

 Посилання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області у спірній вимозі на положення статті 106  Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яке втратило чинність у зв’язку із набранням чинності 01 січня 2011 року Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд вважає формальним порушенням яке не може бути підставою для його скасування.

               Щодо твердження позивача про знаходження останнього на спрощеній системі оподаткування, що звільняє його сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

               Закон України 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) регулює відносини, що виникають суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 5). інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.      

               Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія.

              Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, у представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

              Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб роботодавці: підприємства, установи організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні (у тому числі представництва, відділення та відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки застрахованими особами), особи - суб'єкти підприємницької діяльності та особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

              Ставки, механізм справляння та пільги сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як в Законі N 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення сплати цього збору для підприємницької діяльності, перейшли на спрощену систему оподаткування.

             Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення сплати.

             Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

             Згідно з вимогами статті 16 розділу ХV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність цим Законом закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету України «Про прибутковий податок з громадян» 26.12.1992 року       № 13-92 щодо звільнення сплати збору на обов’язкове соціальне страхування платників фіксованого податку збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права – Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

             Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 27 жовтня 2009 року № 09/182 та Ухвалою Вищого адміністративного суду 28 серпня 2008 року № К-4279/07.

             Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи спірну вимогу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

             Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не  підлягають стягненню.

 Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про встановлення відсутності повноважень та скасування вимоги про сплату боргу від 10.05.2011 року №368 – відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 13 вересня 2011 року у присутності позивача. У повному обсязі постанова виготовлена 16 вересня 2011 року.

            Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                Дмитрієв В.С.