ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 19.05.2008 р.                                                                                                     № 1/51  

За позовом  Державного підприємства "Український інститут промислової власності"   

до  Рахункової палати України   

про визнання протиправними та скасування висновку та постанови ,

Суддя О.В.Бачун

Секретар О.В.Саратова

Представники:

Від позивача: Дубинський М.І., Сопільняк В.Ю. –п/к (дов. від 05.03.08 р.)

Від відповідача: Хабіна Л.О. –нач.від., Полякова Ю.Г. –голов.спец. (дов. від 21.03.0-8 р. №10-646)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування висновку Колегії Рахункової палати України до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.07 р. №76/30-2 та постанову Колегії Рахункової палати України від 11.12.07 р. №30 в частині затвердження висновку Колегії до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.07 р. №76/30-2.

В судовому зсіданні 19.05.08 р. представником позивача уточнено позовні вимоги, а саме: позивач просить суд визнати протиправними та скасувати окремі положення оскаржуваних висновку та постанови.

В судовому засіданні 19.05.08 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.07 р. Колегією Рахункової палати України прийнято висновок №76/30-2 до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності.

Також 11.12.07 р. Колегією Рахункової палати прийнято постанову № 30, якою затверджено оскаржуваний висновок.

Позивач - Державне підприємство «Український інститут промислової власності»- вважає оскаржувані висновок та постанову такими, що прийняті не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з таких підстав.

Рахункова палата мала діяти у даному випадку на підставі Закону України «Про Рахункову палату», яким визначено її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення (ст.ст. 6,7 Закону).

На думку позивача, Рахункова палата не має повноважень на здійснення аудиту ефективності діяльності, оскільки до функцій та повноважень Рахункової палати віднесено здійснення перевірок та ревізій (ст. ст. 6, 7, 26 Закону).

Позивач не оскаржує право Рахункової палати на проведення перевірок, проте форма, у якій її було проведено, не узгоджується визначеними Законом України «Про Рахункову палату»формами діяльності Рахункової палати.

П. 2 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату»останній надане повноваження на проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених ст. 16 цього Закону, згідно якої Рахункова палата має право контролювати також підприємства у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Проте позивач не є особою, яка фінансується з державного бюджету, про що свідчать, зокрема, установчі документи позивача та положення законів України про Державний бюджет України щонайменше на 2006-2007 рр. Про неналежність позивача до осіб, які фінансуються з державного бюджету, свідчить також відсутність у ДП «Український інститут промислової власності» спеціальних казначейських рахунків, виключно на які може відбуватися зарахування бюджетних коштів.

Таким чином, перевірка Рахунковою палатою діяльності позивача, який не є особою, що фінансується з державного бюджету та який не витрачає бюджетних коштів, не узгоджується з положеннями Закону України «Про Рахункову палату».

Позивач посилається також на наявність у висновку тлумачення Відповідачем положень чинного законодавства України, що є виключною компетенцією Конституційного Суду України, і свідчить про вихід Відповідачем за межі наданих йому повноважень.

В якості ще однієї підстави невідповідності оскаржуваних висновку та постанови вимогам чинного законодавства України позивач зазначає, що переважна більшість положень висновку щодо виявлених порушень бюджетного законодавства ґрунтується виключно на припущеннях та не узгоджується з приписами чинного в Україні законодавства.

Відповідач –Рахункова палата України –проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Право відповідача проводити аудит ефективності діяльності визначене ст. 26 Бюджетного кодексу України, згідно якої зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України.

Крім того, відповідні повноваження надані відповідачу Стандартом Рахункової палати «Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів», затвердженим Постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.04 року № 28-6.

Відповідач послався на також на те, що має право перевіряти будь-яких осіб, оскільки чинним законодавством України йому надане право вишукувати додаткові джерела для поповнення державного бюджету.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Ст. 98 Конституції України визначено, що Рахункова палата здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.

Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначаються Законом України «Про Рахункову палату».

Зокрема, ст. 36 вказаного закону визначено, що Рахункова палата свою діяльність здійснює як незалежний орган контролю Верховної Ради України і керується Конституцією України і законами України, виконуючи свої функції і повноваження згідно із статусом, визначеним цим Законом.  

До функцій та повноважень Рахункової палати ст.ст. 6,7, 26 Закону віднесено здійснення перевірок та ревізій.

Ст. 26 Бюджетного кодексу України визначено, що зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України.

Пунктом 2 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату»відповідачу надане повноваження на проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених статтею 16 цього Закону. Водночас згідно ст. 16 вказаного закону Рахункова палата має право контролювати також підприємства у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Також ст. 110 Бюджетного кодексу України до повноважень Рахункової палати відносить здійснення контролю за ефективністю використання і управління коштами Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно матеріалів справи оскаржувані висновок та постанова прийняті в межах повноважень Рахункової палати щодо проведення контролю за надходженням (наповненням) коштів державного бюджету в межах повноважень, наданих ст. 110 Бюджетного кодексу України. Складовою частиною чого є оцінка ефективності діяльності суб’єкта, що перевіряється.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України під час прийняття оскаржуваних актів.

Крім того, згідно перерахованих актів законодавства ні висновок, ні постанова колегії Рахункової палати не є рішеннями, що є обов’язковими для виконання, тоді як викладені в них пропозиції можуть бути використані органами державної влади при прийнятті відповідних рішень. Зазначений висновок суду підтверджується наступним.

Згідно оскаржуваної постанови Колегії Рахункової палати України від 11.12.07 р. №30 висновок Колегії з урахуванням зауважень і пропозицій направлено до Міністерства освіти і науки України, Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Кабінету Міністрів України та до Генеральної прокуратури України для відповідного реагування.

За результатами розгляду Генеральна прокуратура України ці висновки Рахункової палати України відхилила, бо постановою від 02.04.08 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи, оскільки матеріалами перевірки позивача Генеральною прокуратурою України встановлено відсутність порушень бюджетного законодавства з боку позивача, про що йдеться в оскаржуваному висновку Рахункової палати України.

Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16.04.08 р. «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в України»не міститься покликання про те, що кошти, отримані позивачем, є бюджетними, та необхідності змін щодо цього в законодавстві. Не всі висновки Рахункової палати України були прийнятими на засіданні цього Комітету, хоча і містилися у проекті рішення цього Комітету, копія якого знаходяться в матеріалах справи. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти при прийнятті відповідного рішення не врахував оскаржуваний висновок в частині порушення суб’єктами, які перевірялися, положень бюджетного законодавства та необхідності зміни законодавства України в цій частині.

Тобто, саме ці органи державної влади в межах своєї компетенції мали би прийняти відповідні рішення щодо висновків Рахункової палати України, тоді як Рахункова палата України, проводячи перевірки згідно чинного законодавства, викладає у своїх актах власні міркування щодо предмету перевірки, які можуть знайти або не знайти реалізацію у відповідних рішеннях компетентних органів державної влади.

За таких обставин сам факт прийняття оскаржуваних висновку та постанови не можуть вважатися такими, що порушують права та інтереси позивача.

Якщо позивач вважає, що у висновку та постанові міститься інформація, що не відповідає дійсності, він може звернутися за захистом своїх прав в порядку ст. 277 ЦК України з позовом про спростування недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача, у відповідний суд.

На підставі вищенаведеного, ст. 160-163, 186 України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті згідно ухвали суду від 11.03.08 р.

3.          Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                          Бачун О.В.