ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-3789/11

 22.03.2012   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – Михайлова В.Є., при секретарі – Павлюченко Т.В., за участю позивача – ОСОБА_1, представника третьої особи – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1», ОСОБА_3, треті особи – Республіканський комітет АР Крим по фізичній культурі та спорту, Сімферопольській міський комітет профспілки працівників культури, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту АР Крим, про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, переводу на іншу роботу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, уточнивши в подальшому свої позовні вимоги, і просив суд поновити йому строк на оскарження наказів Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року, №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року та №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року, визнати незаконними та  скасувати зазначені накази, поновити його на посаді  інструктора-методиста Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» з 14 січня 2010 року по 19 липня 2010 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням за період часу з 14.01.2010 року по 19.07.2010 року у розмірі 10 482 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.  

       Позовні вимоги мотивував тим, що з серпня 2006 року перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, працюючи на посаді інструктора-методиста. 21.10.2009 року керівництвом навчального закладу було видано наказ №01-1/73 «Про створення необхідних умов для роботи апарату», відповідно до якого методистам виділялося службове приміщення. Позивач зазначає про те, що з даним наказом він був не згодний з тих підстав, що у ньому не було вказано про те, ким він повинен бути виконаний, хто був відповідальним за виділення і надання вказаних приміщень і яким чином даний наказ повинен бути виконаний протягом доби, у зв’язку чим він написав докладну записку на ім’я директора з проханням дозволити працювати в старому кабінеті, де створені всі умови для роботи, або створити необхідні умови для роботи в новому кабінеті. Проте, відповідач, порушуючи ст. 141 КЗпП України, проігнорував письмове звернення позивача.

       27.10.2009 року відповідачем було видано наказ №01-1/75(к) про оголошення позивачеві догани.  29.10.2009 року позивач подав рапорт на ім’я директора навчального закладу про надання необхідних речей для роботи в новому кабінеті. Проте відповідачем 11.11.2009 року було видано черговий наказ №01-1/81 (к) про оголошення догани позивачу за навмисне відхилення від виконання своїх посадових обов’язкі в. При цьому в даному наказі, як і в попередньому, не вказано які трудові обов’язки, і вимоги яких нормативно-трудових актів були порушені позивачем. Крім того, перелік робіт, які повинен був виконати, саме: ремонт дошки оголошення, фарбування дошки, відновлення загублених директором журналів групових занять за 2007-2008 р. і т.і. не входить в посадові обов’язки позивача.

     12.11.2009 р. відповідачем було видано наказ №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року про перевід ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача відділення гребних видів спорту з 12.11.2009 року. Позивач вважає, що даний наказ видано з порушенням  ст. 32 КЗпП України, оскільки своєї згоди на перевід він не надавав, а навпаки 13.11.2009 року при ознайомленні його з даним наказом зробив відповідний запис про свою незгоду з ним.

      14.01.2010 р. керівництвом Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1»  видано наказ №01-1/8 (к)    про звільнення позивача з посади тренера-викладача відділення гребних видів спорту «КДЮСШ №1» за п.6 ст. 36 КЗпП України. Даний наказ позивач також вважає таким, що прийнятий з порушенням чинного трудового законодавства, оскільки відповідачем неправомірно застосована норма п.6 ст.36 КЗпП України, яка застосовується лише при звільненні працівника, якщо він відмовився від переводу на іншу роботу в іншу  місцевість разом  з  підприємством,  установою,  організацією. Проте їх навчальний заклад в іншу місцевість не переводився. У зв’язку з виданням оскаржуваних наказів позивач звертався до Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури і спорту, яким 20.01.2010 року на ім’я керівництва навчального закладу направлено розпорядження про скасування наказу від 14.01.2010 року, оскільки його прийнято з порушення п.6 ст.36 КЗпП України. Проте жодний з оскаржуваних наказів відповідачем скасовано не було, що і вимусило позивача звернутися до суду з зазначеним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в ході судового засідання позовні вимоги з його подальшими  уточненнями підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених в позові, просив їх задовольнити, не заперечуючи при цьому проти ухвалення заочного рішення по справі.  

Представник третьої особи – Сімферопольській міський комітет профспілки працівників культури ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 визнала повністю, зазначивши, що оскаржувані позивачем накази видано з порушенням  норм діючого трудового законодавства, просила позов задовольнити.

Відповідачі – представник відповідача – КРПНЗ «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1», а також ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином та в строк, про причини своєї неявки суд не повідомили.      

Треті особи – Республіканський комітет АР Крим по фізичній культурі та спорту,   Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту АР Крим в судове засідання також не з’явилися, про час та місце слухання справи сповіщені належним чином та в строк, причини неявки суду не відомі.   

Відповідно до ст. 224 ЦПК України умовою проведення заочного розгляду справи є неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними.  

Суд, за згодою  позивача, розглянув справу за відсутністю представника відповідача, відповідача ОСОБА_3 та третіх осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказів, шляхом ухвалення заочного рішення.   

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтовано і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08. 2006 року по 14.01.2010 року перебував у трудових правовідносинах з Кримським Республіканським позашкільним навчальним закладом «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1», працюючи на посаді інструктора-методиста, що вбачається з трудової книжки позивача (том №1 а.с. 51).

      Наказом відповідача №01-1/73 від 21.10.2009 року «Про створення необхідних умов для плідної роботи апарату «КДЮСШ №1» було визначено виділити службове приміщення для методистів та здійснити передислокацію в строк до 22.10.2009 року (том №1 а.с. 54).

     Даний наказ було оголошено ОСОБА_1 в день його видання.

     27.10.2009 року відповідач видає наказ №01-1/75(к) про оголошення догани інструктору-методисту ОСОБА_1 (том №1 а.с. 53).

     Підставою застосування даного дисциплінарного стягнення зазначено невиконання ОСОБА_1 наказу №01-1/73 від 21.10.2009 року «Про створення необхідних умов для плідної роботи апарату «КДЮСШ №1» в частині передислокації працівників апарату, в яких вони повинні виконувати свої посадові обов’язки.  Пунктом 2 даного наказу визначено, що в разі невиконання наказу №01-1/73 в строк до 03.11.2009 року будуть застосовані більш суворі заходи.  

      Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, ОСОБА_1, не погоджуючись з умовами, наданими керівництвом на виконання зазначеного наказу №01-1/73 від 21.10.2009 року, 29.10.2009 року пише рапорт на ім’я директора навчального закладу з проханням забезпечити його робочими умовами (том №1 а.с. 55).     

      03.11.2009 року позивач звертається із письмовою заявою на ім’я голови Республіканського комітету АР Крим по фізичній культурі та спорту ОСОБА_4, в якій зазначає про порушення з боку керівництва  «КДЮСШ №1» трудового законодавства (том №1 а.с. 56), в якому зазначає про відсутність умов для виконання «плідної» роботи.

      Проте, відповідач, не відреагувавши на заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності умов для роботи, 11.11.2009 року видає наказ №01-1/81 (к) про оголошення догани ОСОБА_1 за навмисне відхилення від виконання своїх посадових обов’язків  (а.с. 68).

     12.11.2009 року директором «КДЮСШ №1»  видано наказ  №01-1/82 (к) про перевід ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача відділення гребних видів спорту з 12.11.2009 року (том №1 а.с. 73).

     При цьому пояснення позивача, а також матеріали справи свідчать про те, що з переводом на іншу роботу ОСОБА_1 своєї згоди не надавав, що також вбачається з рапорту останнього на ім’я директора навчального закладу від 16.11.2009 року (том №1 а.с. 79)  та заяви від 16.11.2009 року (том №1 а.с. 82), в яких він зазначає про порушення відповідачем при виданні зазначеного наказу трудового законодавства.   

    14.01.2010 року відповідачем видано наказ №01-1/8 (к) про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача відділення гребних видів спорту «КДЮСШ №1» за п.6 ст. 36 КЗпП України ( том №1 а.с. 78).

    Підставою звільнення позивача зазначено невиконання ним наказу №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року про перевід ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача з моменту ознайомлення з ним.

    Позивач, не погодившись з зазначеними вище наказами 18.03.2010 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем при виданні наказів  норм діючого трудового законодавства.

    Згідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2)звільнення.

    Виходячи зі змісту даної статті Закону, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку, під яким розуміється протиправне винувате невиконання або неналежне виконання робітником його трудових обов’язків.

    Як вже зазначалося вище застосування до ОСОБА_1  дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом №01-1/75(к) від 27.10.2009 року зазначено невиконання останнім наказу №01-1/73 від 21.10.2009 року «Про створення необхідних умов для плідної роботи апарату «КДЮСШ №1».    

     Проте, як видно з матеріалів справи після видання наказу №01-1/73 від 21.10.2009 року позивач звернувся з письмовим зверненням на ім’я відповідача, в якому зазначив про неможливість виконання наказу з мотивів відсутності належних умов для роботи (том №1 а.с. 55).

     Зазначене звернення ОСОБА_1 залишилося без уваги.

     Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 141 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладено обов’язок правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

     Отже вимоги позивача про створення необхідних умов для праці, після чого можливе його переселення в інше робоче приміщення, є цілком правомірними і більш того, несвоєчасне непереселення позивача до іншого приміщення та ще й при наявності для цього об’єктивних причин  не може вважатися порушенням трудової дисципліни.    

     Крім того, частиною першою ст. 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

      Однак в порушення вимог зазначеної статті закону відповідачем до застосування до ОСОБА_1 догани від останнього не було витребувано письмових пояснень.

      Таким чином відповідачем порушено процедуру застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1, у зв’язку з чим наказ №01-1/75(к) від 27.10.2009 року є незаконним та підлягає скасуванню.

      Суд також знаходить обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 в частині незаконності    видання відповідачем наказу №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року про оголошення догани позивачеві з підстав навмисного відхилення від виконання своїх посадових обов’язків (том №1 а.с. 68).

      Як зазначено в оскаржуваному наказі від 11.11.2009 року ОСОБА_1 не виконано вимоги по оновленню стендів, не відновлені журнали обліку тренерів та не приведена до ладу учбова документація.

      Проте перелік робіт, зазначений в наказі від 11.11.2009 року не входить до посадових обов’язків інструктора-методиста спортивної школи, встановлених Положенням «Про дитячо-юнацьку спортивну школу»,  затвердженим постановою КМУ від 05.11.2008 року за №993.

     Крім того, при виданні даного наказу відповідачем, як і при виданні наказу №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, також була порушена процедура накладення дисциплінарного стягнення, передбачена ст. 149 КЗпП України, а саме: до його застосування від ОСОБА_1 не було витребувано письмових пояснень. Отже за викладених обставин наказ №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року суд також визнає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.      

     Як вбачається з матеріалів справи видання відповідачем наказу №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року про перевід ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача відділення гребних видів спорту з 12.11.2009 року було викликано, як зазначено в наказі, необхідністю посилення відділення гребних видів спорту досвідченими тренерами-викладачами кадрами, а також задоволення клопотання тренерсько-викладацького складу відділення водних видів спорту про надання допомоги в укомплектуванні цього відділення досвідченими та такими, що мають високу кваліфікацію тренерами-викладачами, а також наявність у ОСОБА_1 кваліфікації тренера по веслуванню.    

     Стаття 43 Конституції України забороняє примусову працю та надає можливість кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.    

     Відповідно до ч.1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

     Згідно до роз’яснень, які містяться в п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до             ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

    Проте переведення ОСОБА_1 на іншу роботу здійснено без згоди останнього і навіть при його категоричному запереченні проти переводу, що є грубим порушенням трудового законодавства і, таким чином, відповідачем безпідставно видано наказ №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року, у зв’язку з чим він також підлягає скасуванню.

    Відповідач, дійшовши висновку про невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків протягом двох місяців у відповідності до наказу №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року про переведення на іншу роботу, 14.01.2010 року видає наказ  №01-1/8 (к) про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача відділення гребних видів спорту «КДЮСШ №1» на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.

     Пунктом 6 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

     Але, як було встановлено в ході розгляду справи, переміщення навчального закладу в іншу місцевість не відбувалося, як і не було змінено істотні умови праці.

     Більш того, вище судом була встановлена незаконність винесення наказу про переведення позивача, на невиконання якого посилається позивач в наказі №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року, як на підставу для його видання.

     Таким чином, наказ  №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року видано з порушенням норм трудового законодавства, у зв’язку з чим він також підлягає скасуванню.  

     Факт незаконного видання відповідачем оскаржуваних ОСОБА_1 наказів, а також незаконного звільнення позивача, підтвердила в ході судового засідання і представник Сімферопольського міського комітету профспілки працівників культури ОСОБА_2, вказуючи на грубе порушення відповідачем норм діючого трудового законодавства.

     Крім того, на незаконність винесення оскаржуваних позивачем наказів №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року, №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року також вказує і профспілковий орган (том №1 а.с. 60-67), який у своєму поданні на ім’я голови Республіканського комітету АР Крим по фізичній культурі та спорту виклав прохання про витребування від директора «КДЮСШ №1» скасувати їх як такі, що не мають юридичної сили.

     Також Республіканським комітетом АР Крим по фізичній культурі та спорту на адресу директора «КДЮСШ №1» 19.01.2012 року направлена вимога про скасування наказу №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року про звільнення ОСОБА_1, як такий, що видано з грубим порушенням законодавства про працю (том №1 а.с. 81).

     Проте згадані вище вимоги залишилися поза увагою керівництва «КДЮСШ №1».

     При цьому судовим розглядом також було встановлено, що до директора «КДЮСШ №1»  вже застосовувалося дисциплінарне стягнення за незаконні дії відносно ОСОБА_1

Таким чином, встановлені у ході судового розгляду обставини та досліджені судом докази підтверджують доводи позивача щодо незаконності видання відповідачем оскаржуваних наказів та незаконності звільнення позивача, тому накази №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року, №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року та №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді саме інструктора-методиста «КДЮСШ №1», з якої його незаконно було переведено, з 14.01.2010 року по 19.07.2010 року, оскільки з 20.07.2010 року позивач працевлаштувався на іншу роботу, про що свідчить запис у трудовій книжці ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.  

Виконуючи вимоги даної статті, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 в частині виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.01.2010 року по 19.07.2010 року,  який становить 10482  грн., який вираховувався виходячи з середньомісячного заробітку позивача в розмірі 1709,95 грн., який підтверджується довідкою «КДЮСШ №1» №01-4/50 від 17.03.2011 року.   

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць – в сумі 1709,95 грн.

     При цьому суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1  в частині пропущення ним строку для звернення до суду з даним позовом з поважних причин виходячи з наступного.

     Частиною 1 ст. 233 КЗпП України  передбачено право працівника на звернення з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

     Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

     Даний позов надійшов до суду 18.03.2010 року, що свідчить про пропущення позивачем встановленого законом строку на захист своїх прав.

     З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 з початку видання відповідачем оскаржуваних наказів висловлював свою незгоду з ними та намагався вирішити виниклий трудовий спір у позасудовому порядку, про що свідчать його неодноразові звернення до профспілкового органу та вищестоящої організації – Республіканського комітету АР Крим по фізичній культурі та спорту у межах строку на оскарження дій відповідача у судовому порядку. При цьому профспілковий орган направляв вимогу про усунення директором КПНЗ «КДЮСШ №1» порушень трудових прав ОСОБА_1: 24.12.2009 року за №100/1-15, шляхом скасування наказів  №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року та №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року  (том №1 а.с. 60-67) та вимогу від 19.01.2010 року за №86/02 про скасування наказу №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року (том №1 а.с. 81).

     Проте вказані вимоги відповідачем не виконано і порушення прав позивача не усунено.

     У зв’язку з чим суд дійшов висновку про те, що встановлений законом тримісячний строк на оскарження наказів №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року та №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року  необхідно відраховувати з моменту внесення подання профспілковим органом щодо скасування директором навчального закладу даних наказів, тобто з 24.12.2009 року. А встановлений законом місячний строк на оскарження наказу №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року про звільнення ОСОБА_1 відраховувати з моменту направлення вимоги Республіканським комітетом АР Крим по фізичній культурі та спорту, тобто з 19.01.2010 року. При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що вперше до суду з даними позовними вимогами позивач звертався в лютому 2010 року, але ухвалою судді від 18.02.2010 року його залишено без руху (том №1 а.с. 221), а в подальшому ухвалою від 05.03.2010 року (том №1 а.с. 227) позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві, що у відповідності до положень ч.2 ст. 121 ЦПК України не позбавляло права позивача повторного звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, яким він негайно і скористався і дана обставина, на думку суду, може слугувати підставою для визнання причин пропуску строку на оскарження наказу від 14.01.2010 року про звільнення ОСОБА_1 поважними.       

      Дійшовши до висновку про незаконність дій відповідача в частині видання наказів №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року, №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року та №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року та задовольняючи вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд також вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн., оскільки незаконними діями відповідача, пов’язаними з накладенням на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, переводу на іншу роботу та незаконним звільненням, останній зазнав моральних страждань, внаслідок чого порушено його нормальні життєві зв’язки, звичний уклад життя і тривале порушення трудових прав позивача, наслідком якого стало його подальше незаконне звільнення, позбавило ОСОБА_1 робочого місця та можливості одержувати заробітну плату,  яка є джерелом існування і засобом задоволення своїх життєвих потреб, а отже суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі, зазначеному позивачем в сумі 5000 грн., оскільки вона буде адекватною компенсацією спричинених йому моральних страждань.       

      Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

      Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  

      Згідно до п .13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

       Аналізуючи викладене, суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню саме з КПНЗ «КДЮСШ №1», а не його директора ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з даним навчальним закладом і моральну шкоду йому було заподіяно під час виконання ним його трудових обов’язків.

     Суд вважає також за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь витрат на правову допомогу в сумі 500 грн., що підтверджено ним документально (том №1 а.с. 177,178).  

     Частково задовольняючи вимоги позивача, суд також виходив і з тієї обставини,  що відповідач протягом усього часу розгляду даної справи, не надав будь-яких заперечень проти позову або доказів, які його спростовують.       

     Судові витрати, пов’язані із розглядом даної справи підлягають стягненню з відповідача – КПНЗ «КДЮСШ №1» в дохід держави, а саме: судовий збір в сумі 214,60 грн., розмір якого визначався у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

     На підставі ст. 43 Конституції України,  ст.ст. 32, 36 116, 117, 131, 139, 147-150, 233-234, 236, 237-1, 259 КЗпП України, Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись  ст. ст. 10, 11, 88, 157, 169, 212, 214-215, 218, 367, 224-233 ЦПК України, суд -

В  и р і ш и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження наказів Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» №01-1/75(к) від 27.10.2009 року, №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року, №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року та №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року.  

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.        

Визнати незаконними та скасувати накази Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1»:

-          №01-1/75(к) від 27.10.2009 року про оголошення догани інструктору-методисту ОСОБА_1;

-           №01-1/81 (к) від 11.11.2009 року про оголошення догани ОСОБА_1 за навмисне відхилення від виконання своїх посадових обов’язків;

-           №01-1/82 (к) від 12.11.2009 року про перевід ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача відділення гребних видів спорту з 12.11.2009 року;

-           №01-1/8 (к) від 14.01.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача відділення гребних видів спорту «КДЮСШ №1» за п.6 ст. 36 КЗпП України.

         Поновити ОСОБА_1 на посаді інструктора-методиста Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» з 14 січня 2010 року по 19 липня 2010 року.

         Стягнути з Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням за період часу з 14.01.2010 року по 19.07.2010 року у розмірі 10 482 (десять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні.

Стягнути з Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п’ять тисяч) гривень.

Стягнути з Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 500 (п’ятсот) гривень.  

Допустити негайне виконання рішення у відповідності до ст. 367 ЦПК України в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць – в сумі 1709 (одну тисячу сімсот дев’ять) гривень 95 копійок.

Стягнути з Кримського Республіканського позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» в дохід держави судовій збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя