ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
22.03.2012Справа №5002-23/300-2012
За позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону (вул. Руська, буд. 10, м.Феодосія, АР Крим, 98100)
в інтересах держави в особі:
1) Міністерства Оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, Солом’янський район, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022)
2) Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства Оборони України (вул. Горького, буд. 19, м. Феодосія, АР Крим, 98100; ідентифікаційний код 08385169)
До відповідача Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (вул. Горького, буд. 14, м. Феодосія, АР Крим, 98100; ідентифікаційний код 01125577)
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 627480,00 грн.
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача 1 – не з’явився.
Від позивача 2 – не з’явився.
Від відповідача – ОСОБА_1., довіреність № 3561/18/01-49 від 23.12.2011 р.
Військовий прокурор – Пархоменко Д.П., посвідчення № 359
Суть спору: Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства Оборони України, 2) Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства Оборони України, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про витребування з незаконного володіння Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» причали № 12 та № 13, які знаходяться за адресою: вул. Горького, буд. 19, м. Феодосія, АР Крим, 98100.
Ухвалою суду від 30.01.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
В судовому засіданні 09.02.2012 р. військовим прокурором надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої разом із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, прокурор просить стягнути з відповідача збитки, що виражені у вигляді недоотриманих доходів та неможливості використовування причалів для своїх потреб за період з січня 2010 р. по червень 2011 р. у розмірі 627480,00 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду в межах справи № 5002-23/300-2012.
Представником відповідача в судовому засіданні 21.02.2012 р. наданий відзив на позовну заяву, в якому він просить провадження припинити в частині вимог прокурора про витребування майна з незаконного володіння у зв’язку з наявністю рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 р. по справі № 5002-22/3233-2011, яким зобов’язано Феодосійський морський торговельний порт звільнити причали № 12 і № 13 від плавзасобів. В частині вимог про стягнення збитків, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на їх недоведеність.
Військовий прокурор в судовому засіданні 01.03.2012р. надав для приєднання до матеріалів справи письмові пояснення, які за своєю суттю є запереченнями щодо доводів ДП «Феодосійський морський торговельний порт», викладених у відзиві.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2012р. надав для долучення до матеріалів справи копію листа відповідача № 2697/02/01-06 від 03.08.2011 р. та копію платіжного доручення № 328 від 28.01.2010р. про оплату Державному підприємству «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства Оборони України грошових коштів у сумі 34860,00 грн. за стоянку плавзасобів за рахунком № 1 від 26.01.2010 р.
Позивачі явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце слухання справи проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією за адресами їх місцезнаходження. Про причини неявки представників позивачі не повідомили, витребувані документи суду не надали.
Військовий прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, висновок прокурора, суд
Встановив :
Рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 232 від 14.03.1997 року зареєстровано ДП “Феодосійський судномеханічний завод” Міністерства оборони України.
Відповідно до пункту 1.1. статуту підприємство є державним, заснованим на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю та створеним міністерством оборони України та під порядковим йому.
Згідно п. 4.2. статуту майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
За державою Україна в особі Міністерства оборони України (майно передане у господарське відання ДП “Феодосійський судномеханічний завод”) зареєстровано право власності на частку 33/50 комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: м.Феодосія, вул. Горького, 19, до якого увійшли причал № 12 та причал № 13.
Військовий прокурор, з врахуванням збільшення позовних вимог, просить витребувати з незаконного володіння Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» причали № 12 та № 13, які знаходяться за адресою: вул. Горького, буд. 19, м. Феодосія, АР Крим, 98100 та стягнути з відповідача збитки, що виражені у вигляді недоотриманих доходів та неможливості використовування причалів для своїх потреб за період з січня 2010 р. по червень 2011 р. у розмірі 627480,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконним утриманням відповідачем причалів, належним власником яких є позивач-2, у зв’язку з чим військовим прокурором заявлена вимога про витребування спірного майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним згідно приписів ст. 387 ЦК України.
Також військовий прокурор зазначає, що 18.05.2009р. між позивачем-2 та відповідачем був укладений договір №20/09 на підставі якого відповідач використовував вищевказані причали для стоянки суден, вартість стоянки суден складала 34860,00грн. на місяць. На думку прокурора, після закінчення строку вказаного договору – 01.01.2010р. відповідач мав би припинити використовувати причали для стоянки суден, однак він протиправно продовжував їх використовувати, при цьому плати не здійснював. На підставі викладеного військовий прокурор просить стягнути суму збитків, розраховану виходячи з щомісячної плати вартості послуг із стоянки суден.
Суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вбачається з матеріалів справи, військовий прокурор на підтвердження факту безпідставного утримання відповідачем причалів №№12 та 13 надав листи Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства Оборони України від 24.06.2011р. та від 04.07.2011р., направлені на адресу Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт», в яких позивач-2 просить відповідача звільнити спірні причали від суден.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Згідно пункту 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 р. у справі №5002-22/3233-2011 позов ДП “Феодосійський судномеханічний завод” Міністерства оборони України було задоволено частково, зобов’язано ДП “Феодосійський морський торговельний порт” звільнити причали № 12 та № 13 розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Горького, 19 від плавзасобів - “Юрий Гарнаев”, “Иван Кожухарь”, “Иван Поддубный”, “Иван Голубец”, “Бриз –Юг”, “Энтузиаст”, “Атлант”, “ПС-386”, “МНМС-46”, “Прибой”, “Феодосией”, “Водолей 10”, плавпричалу з ліхтерами у кількості п’яти штук.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт безпідставного заволодіння відповідачем спірним майном військовим прокурором або позивачами не надано.
Тобто військовим прокурором не доведено факту безпідставного заволодіння відповідачем спірним майном.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що військовим прокурором невірно обраний спосіб захисту права.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 20 ГК України передбачає, що права та законні інтереси захищаються шляхом: 1)визнання наявності або відсутності прав; 2)визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3)відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; 4)припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5)присудження до виконання обов'язку в натурі; 6)відшкодування збитків; 7)застосування штрафних санкцій; 8)застосування оперативно-господарських санкцій; 9)застосування адміністративно-господарських санкцій; 10)установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11)іншими способами, передбаченими законом.
На підставі викладеного, у цій частині позовних вимог суд у позові відмовляє.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 627480,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, основою для покладання відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, в який входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і спричиненням збитків, вина. Відсутність хоч би одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку, про недоведеність протиправної поведінки відповідача та відсутність складу цивільного правопорушення, суд частині позовних вимог про стягнення збитків також відмовляє.
Таким чином позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 22.03.2012р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.03.2012р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.