Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2145/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відділу державної виконавчої служби Волноваського
районного управління юстиції
про скасування постанови про закінчення виконавчого
провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954,
зобов’язання виконати рішення суду
за участю:
від позивача: ОСОБА_2, за дог. від 05 січня 2012 року,
від відповідача: не з’явився
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954, зобов’язання виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-21574/10/0570.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954 з виконання виконавчого листа по справі 2а-21574/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області, Волноваського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та вчинити певні дії.
В постанові про закінчення виконавчого провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954 відповідач вказав про неможливість виконання судового рішення, оскільки на спірну земельну ділянку вже виданий державний акт від 15 травня 2007 року на право приватної власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_4.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав заперечення проти позовних вимог, вважає, що діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження», однак виконати виконавчий документ не може, оскільки в процесі виконавчого провадження було встановлено, що акт на право спірної земельної ділянки вже раніш. 15 травня 2007 року виданий громадянину ОСОБА_4. Виконати судове рішення відповідач зможе лише при уточненні місця розташування земельної ділянки, надання Андріївською сільською радою земельної ділянки в іншому місці або визнання за громадянином ОСОБА_4 права власності на дану землю недійсним, що стане підставою для видалення даних із електронного реєстру «ЦДЗК». Також просив розглянути справу без участі представника відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
14 жовтня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято постанову у адміністративній справі № 2а-21574/10/0570, якою частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області, Волноваського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та вчинити певні дії (а.с. 5-7). На виконання вказаного судового рішення 25 січня 2011 року видано виконавчий лист, яким зобов’язано Волноваський районний відділ Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів виконати технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язано видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на виділену в натурі земельну ділянку площею 0,2362 га, розташовану на території Андріївської селищної ради АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу серії ВКО № 443508, укладеного 19 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 (а.с.8).
Разом із тим постановою суду від 14 жовтня 2010 року встановлено, що на спірну земельну ділянку зареєстровано право власності та 15 травня 2007 року виданий державний акт на ім’я третьої особи у даній справі - ОСОБА_4 (арк.2 постанови).
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виконати технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 судом не вирішено питання належності права третьої особи ОСОБА_4 на цю ж саму ділянку. Тобто, на сьогоднішній день є рішення суду яке набрало законної сили про зобов’язання Волноваського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» видати позивачеві державний акт на право власності земельної ділянки та не скасований державний акт на право власності третьої особи на цю ж земельну ділянку.
07 лютого 2011 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду № 2а-21674/0570/2010, виданого 25 січня 2011 року про зобов’язання Волноваського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів виконати технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язано видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на виділену в натурі земельну ділянку площею 0,2362 га, розташовану на території Андріївської селищної ради АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу серії ВКО № 443508, укладеного 19 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 (а.с. 9).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 1,2 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У своїй діяльності відділ державної виконавчої служби керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
За приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно із вимогами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Судом встановлено, що перелічені вище вимоги Закону України «Про виконавче провадження» були виконані з боку відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції.
Майже через рік, 31 січня 2012 року, тобто, з порушенням встановленого ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячного строку здійснення виконавчих дій відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання зазначеного вище рішення Донецького окружного адміністративного суду. В постанові про закінчення виконавчого провадження відповідач вказує на неможливість виконання боржником судового рішення, оскільки на спірну земельну ділянку вже виданий державний акт на право власності громадянину ОСОБА_4 15 травня 2007 року. На підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець закінчив виконавче провадження. Вказаною правовою нормою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Статтею 75 даного Закону урегульовано загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України передбачений принцип обов’язковості судових рішень.
Спірним питанням даної справи є наявність судового рішення, яке набрало законної сили про зобов’язання видати позивачеві державний акт на право власності на земельну ділянку та не скасований державний акт на право власності іншого громадянина на цю ж земельну ділянку.
За вказівкою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення. Передбачена законодавством така можливість звернення державним виконавцем до суду не була використана з боку відповідача. На дату розгляду даної адміністративної справи відповідач не звертався до суду із заявою про роз'яснення рішення.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування обмежені в своїй діяльності підставами, межами та способами, передбаченими Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач вичерпав не всі можливості, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» для фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954, зобов’язання виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-21574/10/0570 підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача та зобов’язати відділ державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції звернутися до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-21574/10/0570.
З огляду на вищенаведене, на підставі положень статті 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954, зобов’язання виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-21574/10/0570 – задовольнити.
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 січня 2012 року ВП № 24414954.
Зобов’язати відділ державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції звернутися до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-21574/10/0570.
Зобов’язати відділ державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-21574/10/0570.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 13 березня 2012 року в присутності представника позивача.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.