Справа № 2-3370

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2012  року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого  судді - Рум’янцевої Н.О.,

при секретарі - Ляшик С.В.,

за участю: позивача – ОСОБА_1, представника позивача –ОСОБА_2, представника відповідача –Тьосса Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві, справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 5 про поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоотриманої заробітної плати та премії,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 5 про поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоотриманої заробітної плати та премії, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.12.2007р. позивачка прийнята в Миколаївську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів № 5 на посаду гардеробниці з терміном випробування 2 місяці, а 14.02.2008р. була призначена на посаду гардеробниці постійно. Заробітна плата нараховувалася та виплачувалася у розмірі 80% ставки, хоча заяви щодо встановлення неповного робочого часу вона не подавала. В зв’язку із цим відповідач з 13.12.2007р. по 01.07.2011р. недоплачував їй заробітну плату в розмірі 20% щомісячно, яка підлягає стягненню.

У травні 2011р. позивачка звернулася до дирекції школи зі скаргою, на якій підставі вони лишили її премії за березень 2011р.. 04.05.2011р. написала заяву про звільнення за власним бажанням, але продовжувала працювати та виконувати свої зобов’язання. 30.06.2011р. вона відкликала вказану заяву, але відповідач її не врахував та 01.07.2011р. звільнив її.

У зв’язку з порушенням її прав та інтересів, позивачка звернулася до Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області, яка в свою чергу зафіксувала вище наведені порушення щодо її прав, надала відповідь про виявленні порушення та порадила звернутися до суду.  

Впродовж розгляду справи позивачка уточнювала позовні вимоги, остаточно просила суд поновити її на посаді гардеробника, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, скасувати наказ про позбавленні її премії за березень 2011року та виплатити цю премію, виплатити з грудня 2007року по 01.07.2011рік 20% недоотриманної заробітної плати, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000грн та витрати на правову допомогу.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Наказом № 415к від 12.12.2007р. передбачено, що позивачка з 13.12.2007р. прийнята в Миколаївську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів № 5 на посаду гардеробниці з терміном випробування 2 місяці (а.с.25).

14.02.2008р. була призначена на посаду гардеробниці постійно, про що виданий відповідний наказ № 46-к від 14.02.2008р. (а.с.26).

04.05.2011року ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 01.07.2011року (а.с.24).

На підставі вказаної заяви 17 червня 2011року було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з 01.07.2011року на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.23).

Статтею 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

ОСОБА_1 подала заяву про відкликання заяви про звільнення 30.06.2011року, після винесення наказу про звільнення та проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником.

Враховуючі, що протягом двох тижнів з моменту подання заяви, ОСОБА_1 заяву не відізвала, у відповідача були всі підстави для винесення відповідного наказу про звільнення. Після чого, з метою економії бюджетних коштів та недоцільністю утримувати дві ставки гардеробника, посада гардеробника була змінена на посаду прибиральника службових приміщень.

Таким чином вимога про поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

Розділ ІІІ Положення про преміювання працівників школи-інтернату №5 встановлює умови преміювання чи позбавлення премії працівників установи (а.с. 71-72), зокрема позбавляються премії працівники, які здійснили грубі порушення трудової дисципліни, повністю.

Відповідно до наказу №6-к від 14.01.2011року ОСОБА_1 було суворо попереджено про дотримання посадових обов’язків (а.с.40).

В березні 2011року премія виплачувалась відповідно до Наказу №73-к від 29.03.2011року (а.с.106), винесеному на підставі протоколу засідання профспілкового комітету школи-інтернату №9 від 28.03.2011року (а.с. 27).

Наказом № 73-к від 28.03.2011р. «Про де преміювання працівників»ОСОБА_1  у зв’язку з порушенням трудової дисципліни було позбавлено премії за березень 2011р..

Порушень вимог чинного законодавства при винесенні наказу про депреміювання, з боку відповідача не вбачається.

За таких підстав вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу про позбавлення премії та виплати премії за березень 2011року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до наказу про прийняття на роботу, позивачка прийнята на посаду гардеробника з проведенням виплати згідно графіку роботи.

В період  з лютого 2008року по червень 2009року та з січня 2010року по травень 2010року робочій час позивачки становив менше встановленої норми тривалості робочого часу, тому у вказані періоди ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата з розрахунку 0,8% від посадового окладу, що підтверджено проведеною перевіркою (припис №14-01-047/0825-0271 від 29.07.2011року а.с.103-105) та наданим представником відповідача порівняльним розрахунком (а.с. 130-131).

Статтею 56 КЗпП України встановлено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.  Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Враховуючі, що ОСОБА_1 заяву на встановлення неповного робочого часу не подавала, відповідної угоди між нею та роботодавцем не укладалось, відповідач неправомірно нараховував заробітну плату у меншому розмірі. Загальний розмір не донарахованої заробітної плати склала відповідно до довідки  з бухгалтерії 457грн.78коп. (а.с. 130-131).

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди –стаття 237-1 КЗпП України  - працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.    

Вбачається що порушення трудових прав позивача щодо недоплати заробітної плати, призвели до моральних страждань та додаткового захисту порушених прав, за такого з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 300,00 грн., частково задовольнивши вимоги позивача.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 30, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 5 на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за період з 13.12.2007р. по 01.07.2011р. у розмірі 457 грн. 78 коп. (чотириста п’ятдесят сім грн. 78коп.).

Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300грн. (триста грн.).

У задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом надання в 10-дневний строк з дня проголошення рішення чи отримання його копії, апеляційної скарги.

Суддя: