АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА іменем України
2006 р. жовтня «5» місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Осіпука В.В.
при секретарі Антонюк О.В.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Любомльського районного суду від 18 липня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Любомльського районного суду від 18 липня 2006 року, яким позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2406 гривень матеріальної та 300 гривень моральної шкоди, 71 гривню судового збору, ЗО гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 60 гривень витрат, пов'язаних з оплатою витрат на правову допомогу.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на незаконність рішення із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 та зазначає, що висновки суду про стягнення на користь позивача 2406 гривень матеріальної шкоди не відповідають встановленим обставинам, оскільки він заплатив за ремонт
Справа № 22ц-936 Головуючий в 1 інстанції Чишій С.С.
Категорія спори про відшкодування шкоди Доповідач Шевчук Л.Я.
пошкодженого автомобіля 600 гривень і, крім того, суд неправильно визначив розмір моральної шкоди, так як фактично позивачу не була заподіяна моральна шкода.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, позивач апеляційну скаргу заперечив.
Судом першої інстанції встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, позивач на ремонт пошкодженого транспортного засобу витратив 2406 гривень.
Апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 4 травня 2005 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки ВАЗ-2106, володільцем якого є позивач ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження (а.с. 10-22).
Дані обставини не заперечував і сам відповідач ОСОБА_2.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача і зазначав, що на ремонт пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 відшкодував лише 600 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що на ремонт пошкодженого транспортного засобу позивачем витрачено 3006 гривень, про що свідчить замовлення-квитанція від 7.06.2006 року, виписана на ім'я позивача ОСОБА_1 (а.с.26).
Відповідно до вимог статей 1166 і 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі, а також завдана майну фізичної чи юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
З врахуванням того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2, був пошкоджений автомобіль позивача, суд першої інстанції правильно поклав відповідальність по відшкодуванню як матеріальної так і моральної шкоди на відповідача.
При цьому розмір матеріальної шкоди суд визначив, виходячи із вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля і того, що відповідач відшкодував позивачу в добровільному порядку 600 гривень матеріальної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив з врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру його немайнових втрат. Суд при визначені розміру заподіяної моральної шкоди виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно визначив розмір матеріальної шкоди, не провівши автотоварознавчу експертизу, на увагу не заслуговують, оскільки відповідач, заперечуючи розмір майнової шкоди, сам заперечував проти проведення автотоварознавчої експертизи.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Любомльського районного суду по даній справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.