АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Марчук В. Т.
суддів Міцнея В.Ф., Половінкіної Н.Ю.
при секретарі Скрипник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 грудня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з вказаним вище позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»(далі –ПАТ «Банк Кредит Дніпро») про захист прав споживача.
Посилався на те, що 31.08.2006 року він як фізична особа для набуття власного житла уклав з відповідачем Договір №15-116/ФФБ 1 про участь у Фонді (виду А) фінансування будівництва 227-квартирного 10-поверхового 5-секційного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.
За вказаним Договором відповідач надає, а він споживає фінансові послуги по довірчому управлінню коштами з метою фінансування і контролю будівництва для отримання у власність квартири у споруджуваному будинку.
На підставі Договору він сплатив відповідачу кошти в сумі 369510,35 грн. за 2-кімнатну квартиру загальною площею 77,8 кв.м. на 4-му поверсі в 3-й секції будинку АДРЕСА_1. Вартість вимірної одиниці квартири (0,01 кв.м. загальної площі) становила на день оплати 47,50 грн. або 4750 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
Свої зобов’язання перед відповідачем він виконав своєчасно і в повному обсязі, сплативши відповідачу належну суму коштів.
Рішенням виконкому Чернівецької міської ради №549/14 від 22.07.2008 року вказаний вище житловий будинок прийнятий в експлуатацію.
В процесі технічної інвентаризації об’єкта будівництва була змінена нумерація квартир і відповідно змінився номер його квартири з №НОМЕР_2 на №НОМЕР_1.
На підставі акту прийому-передачі від 21.11.2008 року він отримав 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Однак, виявилось, що відповідно до технічного паспорту на квартиру, виготовленого Чернівецьким КОБТІ, загальна площа побудованої та переданої йому квартири становить 75,7 кв.м., тобто кількість вимірних одиниць (загальна площа) побудованої квартири має недостачу у 2,1 кв.м.
Таким чином, загальна площа збудованої квартири менша за оплачену на 2,1 кв.м., а відповідно ним переплачено коштів в сумі 9975 грн.
Виходячи з вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.22, 526, 536, 625, 1043, 1212, 1214 ЦК України, ст.19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», просив стягнути на його користь з відповідача безпідставно одержані останнім грошові кошти в сумі 9975 грн., проценти за користування вказаними коштами в сумі 748 грн.
В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 9975 грн. з підстав, передбачених ст.ст.22, 526, 611, 1043, 1166, 1209 ЦК України та вказаними вище Законами.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.12.2011 року змінені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»на користь ОСОБА_1 різницю між проектною загальною та фактичною загальною площею квартири суму 9975 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
На вказане вище рішення суду першої інстанції відповідачем ПАТ «Банк Кредит Дніпро»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції –без змін.
При цьому, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором –не здійснив остаточні розрахунки на підставі даних щодо фактичної загальної площі квартири, не повернув позивачу грошові кошти за 2,10 кв.м різниці між проектною загальною площею квартири і фактичною загальною площею квартири, чим порушив ст.19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Згідно висновків суду першої інстанції, в даному випадку недоліком робіт/послуг є те, що загальна площа побудованої для позивача квартири на 2,10 кв.м менша за загальну площу, яка передбачена Договором, а збитком є грошова сума, переплачена позивачем відповідачу за цю площу. Позивач отримав у власність квартиру меншої площі і був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору та за що сплатив кошти відповідачу. Усі платежі позивача були спрямовані відповідачу саме як управителю, а правовідносини по спірним питанням чітко врегульовані правочинами, укладеними з відповідачем.
З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1 на підставі ст.ст.16, 22, 526, 611, 1043, 1166, 1209 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними.
Так, в даному випадку загальна площа квартири, що була об'єктом інвестування, та всі платежі здійснені позивачем на користь відповідача були визначені умовами укладеного між ними Договору. Тобто, надмірно сплачені позивачем кошти, про стягнення яких ставиться питання, були отримані відповідачем на підставі Договору.
Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за даним Договором, не провів остаточні розрахунки на підставі даних щодо фактичної загальної площі квартири та не повернув позивачу грошові кошти за 2,10 кв.м різниці між проектною загальною площею і фактичною загальною площею квартири.
Обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту прав відповідає змісту спірних правовідносин щодо стягнення надмірно сплачених коштів за договором про участь у Фонді фінансування будівництва.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, обгрунтований правовий аналіз яких відобразив в мотивувальній частині рішення.
При цьому, судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, зокрема щодо оцінки зібраних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки акту приймання –передачі квартири, оскільки, як зазначено вище, судом першої інстанції досліджені всі представлені сторонами докази та надано їм належну оцінку.
Також необгрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
При цьому, колегія суддів виходить з наступного:
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Із журналу судового засідання встановлено, що позивач свою думку щодо можливості проведення заочного вирішення справи не висловлював і відповідна ухвала судом першої інстанції не постановлялась.
Таким чином, розгляд даної справи і ухвалення по ній рішення судом першої інстанції проводилось за загальними правилами, встановленими цивільно-процесуальним законом, що відповідає вимогам ч.2 ст.169 ЦПК України.
У зв’язку з цим, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено ніби-то в порядку, передбаченому ст.224 ЦПК України, є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Марчук В.Т.
Судді: Міцней В.Ф.
Половінкіна Н.Ю.