Справа № 22-ц - 4902/2006р Категорія - з договірних

Головуючий 1 інстанції - Діденко С.А. Доповідач - Кісь П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 вересня 2006 року.                                                                 Колегія суддів судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого-судді Кіся П.В., суддів колегії - Кругової С.С., Пономаренко Ю.А., при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус ХДНО ОСОБА_4 , приватний нотаріус ХДНО ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2006 року і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2006 року в накладено арешт на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачу ОСОБА_3

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідачі посилаються на порушення судом норм процесуального права. Вони вказують, що всупереч вимог закону позовна заява ОСОБА_4 не містить доводів та доказів наявності можливих обставин, при яких можливо зробити висновок, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Крім того, вважають вжитий судом вид забезпечення позову не співмірним щодо заявлених позовних вимог, а накладення арешту на майно добросовісного покупця спірного приміщення ОСОБА_3 таким, що обмежує та порушує її права власника.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянти підтримали скаргу і просили ухвалу суду скасувати. ОСОБА_1 обґрунтовував це тим, що він внаслідок вжитих судом заходів відчуває себе незручно перед покупцем, а ОСОБА_3 послалась на те, що вважає себе добросовісним набувачем права власності на спірне приміщення, але вжиті судом заходи перешкоджають їй реалізувати права власності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суду відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним укладеного 28.12.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування нежилого приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1; про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 24.03.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказане приміщення було придбано нею та ОСОБА_1 під час шлюбу і є їх спільним майном, яке відповідач обіцяв переоформити на неї, якщо вона не буде претендувати на інше майно і не буде вимагати аліменти на дітей. Однак ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання і вчинив дії по відчуженню приміщення. Довідавшись про це, вона звернулась до суду з позовом і в забезпечення позовних вимог просила накласти арешт на вище вказане житлове приміщення.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з суті заявленого ОСОБА_4 позову, судова колегія погоджується з висновком суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, які створюють реальну можливість для виконання в майбутньому рішення по справі.

Такий вид забезпечення позову, згідно ч. З ст. 152 ЦПК України є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Апелянти не надали доказів, які б свідчили про невідповідність передбачених оскарженою ухвалою заходів забезпечення позову змісту позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, п.1 ч.І ст.312, ст.ст. 313-315,317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню, згідно ст. 324 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий:          Судді колегії: