2-110/11

2/1305/17/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2012 Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючої судді:Струс Л. Б.

з участюсекретаря:

представника позивача

представника відповідача Цап І. М.

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городку цивільну справу за позовом  ОСОБА_7  до  ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог Страхова компанія «Уніка»  про відшкодування шкоди, суд, -  

в с т а н о в и в :

27.09.2010р. ОСОБА_7 звернулася до суду, із позовом до ОСОБА_6, вимоги якого в порядку ст.31 ЦПК україни уточнила, остаточно просить стягнути з відповідача в порядку регресу 28308 грн. матеріальної шкоди завданої пошкодженням майна  ОСОБА_8 та 5000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

3.11.2011р. ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.

Свої вимоги мотивувала тим, що 12.01.2010р.  о 09 год. 40 хв. відповідач ОСОБА_6 керуючи автомобілем  «Вольво», р.н. НОМЕР_1 в с.Озерна Зборівського району Тернопільської області не справився з керуванням і допустив наїзд  на житловий будинок ОСОБА_8, пошкодивши його і металеву огорожу. Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області  від 7.12.2010р. з неї стягнуто в користь ОСОБА_8 37100 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 220 судових витрат та в користь держави 271 судового збору. Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 7.12.2010р. змінено в частині стягнення з неї в користь ОСОБА_8 37100 грн. матеріальної шкоди, зменшивши стягнення матеріальної шкоди з 37100 грн. до 28308 грн. ДТП 12.01.2010р. сталася внаслідок порушення  ОСОБА_6 ПДР України, його вина підтверджується постановою Городоцького районного суду від 26.02.2010р., за якою його визнано винним у правопорушенні передбаченому ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП та накладено стягнення в сумі 510 грн. Відповідач  керував автомобілем «Вольво», р.н. НОМЕР_1 на підставі трудового договору, який на даний момент є розірваний, трудові відносини з ним припинені, заробітна плата йому виплачена повністю.  Оскільки на час скоєння ДТП, - 12.01.2010р. відповідач керував автомобілем  «Вольво», р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, то в порядку регресу має  відшкодувати завдану шкоду в розмірі 28308 грн., що була відшкодована нею ОСОБА_8 за пошкоджений будинок та 5000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Окрім того, оскільки відповідач володів джерелом підвищеної небезпеки – автомобілем «Вольво», р.н. НОМЕР_1  на момент скоєння ДТП 12.01.2010р. на законних підставах то має відшкодувати завдану їй шкоду. Автомобіль «Вольво», р.н. НОМЕР_1 був застрахований згідно Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №014034/4002/0000129 від 9.12.2009р. Згідно Страхового акту №00036141/1 від 5.11.2010р. сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті становить 123456 грн. 75 коп., що була виплачена їй страховою компанією. Однак ця сума є значно меншою, ніж розмір заподіяного матеріального збитку. У відповідності до Висновку №70/03 експертного автотоварознавчого дослідження від 14.03.2010р. ринкова вартість автомобіля «Вольво», р.н. НОМЕР_1 на момент огляду без врахування аварійних пошкоджень становить 347926 грн. 79 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 358926 грн. 79 коп., а тому даний автомобіль відновлювати економічно не доцільно. Таким чином вартість заподіяного їй матеріального збитку становить 347936 грн. 79 коп. Страховою компанією «Уніка» їй відшкодовано 123456 грн. 75 коп. Різниця між заподіяною шкодою та страховим відшкодуванням становить 244470 грн. 04 коп. Просить про задоволення позовних вимог.  

Ухвалою суду від 6.12.2011 року  справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди в порядку регресу об»єднано зі справою за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Страхову компанію «Уніка».   

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3  підтримав позовні вимоги, покликаючись на мотиви та обставини позову просить про стягнення з відповідача ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 28308 грн. за пошкоджений будинок ОСОБА_8, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 грн., а також матеріальну шкоду за пошкоджений автомобіль «Вольво», р.н. НОМЕР_1 в розмірі 244470 грн. 04 коп. та судові витрати у справі.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що працював водієм у ПП «ОСОБА_7» на підставі трудового договору від 12.08.2009р., був найманим працівником.  ДТП  12.01.2010р.  в м.Озерна Зборівського району Львівської області  відбулося  під час виконання ним трудових обов»язків. Його вини в ДТП не має, оскільки причина такої полягала в технічному стані причіпа-цистерни і стані дорожнього покриття. Також, займана ним посада не передбачає укладення договору про повну матеріальну відповідальність, а тому під час виконання трудових обов»язків на нього може бути покладена відповідальність за заподіяну шкоду тільки в межах середньомісячного заробітку. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

На відмову в задоволенні позову в суді висловився представник відповідача ОСОБА_4, мотивуючи безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Представник третьої особи Страхової компанії «Уніка» в судове засідання не з»явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а отже підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до положень т.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди іншій особі.

За вимогами ст.ст.15, 16 ЦК України, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 22 ЦК України особа,  якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:   втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);   доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ст.ст.1166, 1187 ЦК України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Шкода, завдана  джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі  володіє транспортним засобом, використання якого утворює підвищену небезпеку.            

За правилами ст.ст.23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В силу ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа,  яка відшкодувала шкоду,  завдану іншою особою, має право  зворотної  вимоги  (регресу)  до  винної  особи  у  розмірі виплаченого  відшкодування,  якщо  інший  розмір  не  встановлений законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п.2 «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина  або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Разом з тим, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право звротньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно  п.п.3, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. За моральну (немайнову) шкоду,  заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою  цей  працівник  перебуває у трудових відносинах,  а останній відповідає  перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП ),  якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

У  відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі  наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі  доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом і таке вбачається  з матеріалів справи позивачка ОСОБА_7 є фізичною особою підприємцем та власником транспортного засобу автомобіля «Вольво», р.н. НОМЕР_1 та напівпричіпу-цистерни р.н. НОМЕР_2 (а.с.-61, 63).

Відповідач ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із суб»єктом підприємницької діяльності, - приватним підприємцем ОСОБА_7 з 12.08.2009р. по 10.01.2011р., працював на посаді водія, з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою від 12.08.2009р., договором про повну матеріальну відповідальність та копією трудової книжки (а.с.-5-6, 39, 127).

Ці обставини визнані сторонами у справі, тому в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають і приймаються судом до уваги, як належні докази, покликання відповідача проте, що ним не укладався договір про повну матеріальну відповідальність суд оцінює критично, оскільки це спростовується матеріалами справи і не доведено в суді відповідачем.

12.01.2010р. о 09 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Вольво», р.н. НОМЕР_1 в с.Озерна на Тернопільщині, в порушення вимог п.12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожні умови та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух, внаслідок чого здійснив наїзд на огорожу та будівлю, пошкодив їх, дорожні знаки та автомобіль. При розгляді адмінпротоколу в суді ОСОБА_6 вину у скоєному порушенні визнав. Дана обставина підтверджується оглянутими і дослідженими в судовому засідання матеріалами адміністративної справи на ОСОБА_6 за ознаками ст.ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП.

За постановою судді Городоцького районного суду Львівської області від 26.02.2010р. ОСОБА_6   визнаний  винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.139 КпАП України, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а у відповідності до постанови від 14.01.2010р. в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ст.286 КК України відмовлено (а.с.-126, 127).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України  постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань,  чи мали місце ці дії  та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постановою судді Городоцького районного суду Львівської області від 26.02.2010р.   встановлено винні дії ОСОБА_6  у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди,  суд вважає доведеною зазначену обставину. Тому вказані вище обставини, встановлені постановою судді від 26.02.2010р. доказуванню не підлягають та приймаються судом до уваги при розгляді цієї справи, як належні докази.

Отже, судом безспірно встановлено, що дії ОСОБА_6 знаходиться в прямому причинному зв»язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.01.2010р. в с.Озерна на Тернопільщині та негативними  наслідками він неї.

Оскільки діями ОСОБА_6 було пошкоджено автомобіль «Вольво», р.н. НОМЕР_1, власником якого є позивачка,  то в неї виникло право на відшкодування матеріальної шкоди, пов»язної з пошкодженням автомобіля,  з вини  відповідача за правилами, передбаченими ст.1187 ЦК України.

Із долученої до справи копії договору добровільного комплексного страхування на транспорті №014034/4002/0000129 від 9.12.2009р. (а.с.-80-82) вбачається, що автомобіль «Вольво», р.н. НОМЕР_1 застрахований страховою компанією «Уніка».

Згідно Страхового акту №0036141/1 від 5.11.2010р. (а.с.-79)  страхова сума на момент страхового випадку становить 175000 грн., позиваці виплачена сума страхового відшкодування в результаті настання страхового випадку у розмірі 123456 грн. 75 коп.

Між тим, із висновку №70/03 експертного авто товарознавчого дослідження від 14.03.2010р. (а.с.-83-107) вбачається, що  ринкова вартість автомобіля «Вольво», р.н. НОМЕР_1 на момент огляду, без врахування аварійних пошкоджень становить 347926 грн. 79 коп. Вартість відновлювального ремонут автомобіля «Вольво», р.н. НОМЕР_1 становить 358333 грн. 38 коп. При співвідношенні вартості відновлювального ремонту до ринкової вартості  даного автомобіля (358333,38 грн. та 347926,70 грн.) вартість  матеріального збитку заподіяного власнику досліджуваного автомобіля приймається 347926,79 грн, так як досліджуваний автомобіль відновлювати економічно не доцільно. Таким  чином,  вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля «Вольво», р.н. НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок ДТП становить 357926 грн. 79 коп.

 У відповідності до вимог ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування)  для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю.

Таким чином, враховуючи вартість матеріального збитку в сумі 347926 грн. 79 коп. та встановленою страховою сумою визначеною у 175000 грн. розмір невідшкодованих збитків позивачки становить 172926 грн. 79 коп., в цій частині позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Разом із тим, судом достовірно встановлено, що внаслідок ДТП, яка мала місце 12.01.2009р. з вини відповідача ОСОБА_6 було пошкоджено житловий будинок і металеву огорожу ОСОБА_8 Дана обставина підтверджується рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.12.2010р. зміненим Ухвалою Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 24.02.2011р., які мають преюдииційне значення при вирішенні цієї справи.

Так, за рішенням  Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.12.2010р.  стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_7 в користь ОСОБА_8 37100 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 220 судових витрат та в користь держави 271 грн. судового збору. Рішенням Колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 24.02.2011р. апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_7 задоволено. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.12.2010р.  змінено в частині стягнення з приватного підприємця ОСОБА_7 в користь ОСОБА_8 37100 грн. матеріальної шкоди, зменшивши стягнення матеріальної шкоди з 37100 грн. на 28308 грн. В решті рішення суду залишено без змін. (а.с.-41-45).

На виконання рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.12.2010р. позивачкою сплачено борг згідно виконавчого листа №2-672 від 22.03.2011р. у розмірі 37380 грн. 80 коп., вказану суму перераховано на рахунок Державної виконавчої служби у Городоцькому районі. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням №721 від 6.05.2011р. (а.с.-58).

Рішення суду у цивільній справі, що набрало законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено рішення суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Положення ч. 4 ст. 61 ЦПК України носить фактичний імперативний припис і встановлюють обов’язок для суду приймати встановлені в судовому рішенні обставини і події.

          Тобто вищезазначеним рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.12.2010р. прямо встановлено розмір матеріальної шкоди спричиненої ОСОБА_8 внаслідок пошкодження її будинку та металевої огорожі і слугує підставою для породження цивільно-правових наслідків, зокрема відшкодуванню вказаної шкоди винною особою в порядку зворотної вимоги (регресу).

Отже, таким чином у позивачки  виникло відповідно до положень ст.1191 ЦК України право зворотної вимоги (регресу) до винної у ДТП особи – ОСОБА_6 у розмірі сплаченого відшкодування.

Оскільки позивачкою за рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.12.2010р.  було виплачено матеріальну шкоду ОСОБА_8 в сумі 28308 грн. та моральну (немайнову)  шкоду в сумі 5000 грн., яку було заподіяно внаслідок ДТП 12.01.2009р., винним у якому визнано відповідача ОСОБА_6, то згідно до ст. 1191 ЦК України,  позивачка ОСОБА_7 має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача ОСОБА_6, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування шкоди за пошкоджений будинок ОСОБА_8 законні та обґрунтовані і такі, що підлягають до задоволення.

Суд не приймає до уваги  заперечення відповідача, якими він обґрунтовував невизнання позову, зокрема про те, що дорожньо транспортна пригода 12.01.2010р.  в м.Озерна Зборівського району Львівської області  відбулося  під час виконання ним трудових обов»язків водія, а тому він несе відповідальність за заподіяну шкоду тільки в межах середньомісячного заробітку, оскільки такі спростовуються тим, що підстав для притягнення відповідача ОСОБА_6 до відповідальності за керування автомобілем без законних підстав уповноваженою та компетентною особою виявлено не було, а тому відповідач на законних підставах володів автомобілем «Вольво», р.н. НОМЕР_1 в момент скоєння ДТП 12.01.2010р., а відповідно до вимог ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Таким чином твердження відповідача ОСОБА_6 не ґрунтуються на законі суперечать положенням ст.1166, 1187  ЦК України,  а тому до уваги судом не приймаються.

Отже, суд, встановивши правові підстави, передбачені ст.1166 ЦК України  для застосування  правил відшкодування майнової шкоди відповідачем ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, приходить до висновку, позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим,  розв»язуючи цей спір в частині визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що такий складає 172929 грн. 79 коп. за пошкоджений автомобіль, оскільки вартість матеріального збитку складає 347926 грн. 79 коп., страхова сума страховою компанією «Уніка» визначено у 175000 грн., а тому невідшкодованою залишається шкода у розмірі 172929 грн.  79 коп. (347929,79 – 1750000 = 172929,79), та 28308 грн. за пошкоджений будинок і огорожу ОСОБА_8, що підлягає стягненню з відповідачка на користь позивачки в порядку регресу. Даний розмір матеріальної шкоди зібраний у справі та перевірений в судовому засіданні доказами, є обґрунтований, а тому вимоги в цій частині підлягають до задоволення. В решті вимог підстав до задоволення позову не має.

Що стосується вимоги позивачки в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 5000 грн. то суд вважає, що така підлягає до задоволення та вказана шкода підлягає відшкодуванню відповідачем  за правилами зворотної вимоги (регресу) згідно ст.1191 ЦК України, оскільки вказаний розмір відшкодування за наслідками ДТП, яка мала місце 12.01.29009р. з вини ОСОБА_6 сплачена позивачкою по рішенню Зборівського районного суду від 27.12.2010р. Колтко–Федак Г.І.    

Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі судом встановлено не було.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивачки щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та вважає, що позов підлягає до часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 172926 грн. 79 коп. за пошкоджений автомобіль, 28308 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди в порядку регресу (зворотної вимоги). 

Частково задовольнивши заявлені вимоги позивачки,  суд,  у відповідності до положень ст.88 ЦПК України,  присуджує  з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру  задоволених  позовних вимог. Так, позивачкою ОСОБА_7 документально підтверджені витрати на оплату ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.-1) та оплату судового збору в сумі 2444 грн. 70 коп. (а.с.-74).   Отже, з відповідача на користь позивачки пропорційно до розміру  задоволених їй вимог необхідно стягнути 1897,88 грн., виходячи з наступного розрахунку : 206234,79 грн./277778,04  грн. х 100% = 74% (задоволено судом у процентному співвідношенні);   (2444,70 грн.+ 120 грн.  ) х 74 % : 100 % = 1897, 88 грн.

За наведеного та керуючись  ст.ст. 3, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1191, 1194  ЦК України,  ст. ст. 11, 57, 60, 61, 79, 88, 131, 159, 212-215   ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92р. № 6, суд, -

в и р і ш и в :

 позовні вимоги ОСОБА_7 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що значиться проживаючим у АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає в АДРЕСА_2 172926 грн. 79 коп. матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, та в порядку регресу (зворотної вимоги) 28308 грн. за пошкоджений будинок ОСОБА_8, 5000 грн  моральної (немайнової) шкоди, та 1897 грн. 88 коп. судови витрат, а всього 208132 (двісті вісім тисяч сто тридцять дві) гривні 67 копійок     

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЛ. Б. Струс