Справа № 22- ц - 3667 / 2006р                                                           Головуючий 1 інстанції - Алфьорова Т.М.

Категорія - про стягнення аліментів на                                                                           Доповідач - Кісь П.В.

дружину

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року.                                                         Колегія суддів судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Кіся П.В.., суддів колегії - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2006 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дружину, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2006 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2006 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Судом вирішено з ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 450 грн. щомісяця, починаючи з 29.03.2006 року, а також на користь держави державне мито у сумі 51 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права.

Вказує, що доход позивачки включає в себе пенсію, розмір якої складає 363, 50 грн., який перевищує розмір, встановлений ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»; суму у 800 грн., яку щомісячно за згодою відповідача надає позивачці їх дорослий син. Звертає увагу, що він повністю несе щомісячні витрати на утримання квартири у розмірі 150 грн., і це може бути підтверджено платіжними документами.

Таким чином, суд не дав ніякої оцінки тому факту, що позивачка щомісячно отримує дохід у сумі понад 1 000 грн., не витребував у ОСОБА_2 доказів про сплату нею комунальних платежів у розмірі 150 грн. щомісячно.

Вважає, що позивач не довела, що розмір її доходів є меншим встановленого прожиткового мінімуму, а вона повинна бути визнана такою, що потребує матеріальної допомоги.

Зазначає, що норми ст. 75 СК України встановлюють сукупність необхідних умов для стягнення з одного з подружжя аліментів на користь другого із подружжя і є імперативними, а тому, відсутність умови про рівень доходів менше встановленого прожиткового мінімуму, як одної з необхідних для такого стягнення умов, виключає стягнення взагалі.

Стверджуючи, що позивач є хворим та таким, що потребує лікування, суд не дослідив та не встановив стан здоров'я відповідача, суму його витрат, які необхідні для підтримки його життя.

Вказавши в рішенні, що розмір пенсії відповідача складає 5 280, 84 грн., суд не врахував ту обставину, що відповідач є не лише пенсіонером Служби Безпеки України, а й ветераном цієї служби, який впродовж 25 років виконував особі завдання, знаходився на відповідальній посаді та небезпечній державній службі, і хвороби в його положенні незбіжні, і він також потребує щоденного прийому ліків, повноцінного харчування, санаторно-курортного лікування, на що і витрачається основна частина його пенсії.

Стягуючи на користь позивача щомісячні аліменти у сумі 450 грн., суд не дав оцінку вищевказаним потребам відповідача та нічим не обгрунтував розмір цієї суми.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з*явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

ОСОБА_1 29.03.2006 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дружину.

Судом встановлено, що сторони в шлюбі перебували з 13.03.1969 року, рішенням Фрунзенського райсуду м. Харкова м. Харкова від 05.04.2006 року шлюб розірваний, позивач є пенсіонеркою та інвалідом третьої групи безстроково, відноситься до категорії непрацездатних, пенсія позивачки на квітень 2004 року складає 363, 50 грн., пенсія відповідача станом на той же час складає 5 280, 84 грн.

Частиною 1 ст. 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

З огляду на те, що позивачка є хворою людиною та потребує постійного лікування, а її пенсія є практично рівною прожитковому мінімуму, встановленому законом на відповідний час, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання позивачки такою, що потребує матеріальної допомоги.

Судом також обгрунтовано надана оцінка матеріальному становищу відповідача, розмір пенсії якого свідчить про змогу надавати другому із подружжя матеріальну допомогу.

Вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо неврахування районним судом стану його здоров*я, його потреби у ліках, факту одержання позивачкою допомоги від їх сина є безпідставними, оскільки суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів на утримання позивачки взяв вищевикладені факти до своєї уваги.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, правильно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, постановив законне рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки, вірно визначив розмір аліментів з урахуванням змоги відповідача надавати допомогу та можливості одержання позивачкою утримання від повнолітніх дітей, оскільки постійний характер такого одержання документально не підтверджений.

Посилання ОСОБА_1 на те, що позивачка має дохід понад 1000 грн. у місяць, а значну частину свого доходу він вимушений витрачати на лікування, не забезпечені відповідними доказами, які б підтвердили його доводи у цій частині.

Разом з тим, згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інші доводи апелянта головний висновок суду першої інстанції не спростовують і не є підставою для скасування чи зміни рішення.

Згідно з ч. І ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304,307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: