Справа № 2-2413/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

03 березня 2012 року  Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді -  Юдіної С.Г.

           при секретарі -  Поночковій О.І.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, суд                                                                                                                                                                                                                                                           

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд: стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3406,76 грн.; моральну шкоду в сумі 10000 грн.; судові витрати по справі.

          17 травня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь завдану йому матеріальну шкоду в сумі 3751,61 грн. та судові  витрати по справі. В обгрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 01 листопада 2010 року о 07.20 год. він на своєму мопеді «Дельта»рухався по вул. Дніпровська м. Павлограда в напрямку сел. 40 років Жовтня, в цей час відповідач керуючи автомобілем Рено Лагуна, рухаючись по вул. Полтавська, яка є другорядною дорогою, не впевнився в безпеці маневру, не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу»та не пропустив мопед «Дельта», в результаті чого сталась ДТП. Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 11 лютого 2011 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та визнаний винний у вчиненні правопорушення. Однак у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення справа була провадженням закрита. В результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження і знаходився на лікування в міській лікарні № 4. Під час лікування ним було потрачено 1751,61 грн. Крім того, його мопеду «Дельта»були завдані механічні ушкодження. Сума ремонту мопеду становить 2000 грн.

         В судовому засіданні позивач знову уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 1751,61 грн., а саме тільки вартість його лікування після ДТП. Від позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 2000 грн. за ремонт мопеду - відмовився. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на доводи зазначені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

         Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду що він не скоював ДТП, в судовому засіданні під час розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП він свою провину не визнавав, хоча в постанові зазначено що він визнав провину. Зазначену постанову суду він оскаржував. На даний момент постанова не скасована і набрала законної сили.

        Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

         Вислухавши сторони, з’ясувавши обставини справи, та перевіривши їх письмовими доказами, суд доходить висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таки підстави.

         Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

         На підставі постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2011 року у відношенні ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, однак на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП зазначена справа була провадженням закрита в зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 6)

         На даний час вказана постанова суду набрала законної сили.          

          Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

         Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

         Згідно акту судово-медичного дослідження № 19 від 01.11.2010 року було встановлено, що ОСОБА_1 були спричинені ушкодження, які по ознаку розладу здоров’я відносяться до легких тілесних ушкоджень спричинивших короткочасний розлад здоров’я. Тривалість захворювання, зазначена в медичній документації не підтверджена об’єктивними клінічними даними, та не відповідає характеру спричинених тілесних ушкоджень. Зазначений діагноз - струс головного мозку, не підтверджений об’єктивною неврологічною симптоматикою, а виставлений на підставі суб’єктивних скарг і тому не може бути врахований при встановленні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. (а.с. 24-25)

          Згідно квитанцій на товарних чеків наданих позивачем на лікування саме легких тілесних ушкоджень ним було витрачено 1000,10 грн. Отже з відповідача підлягають стягненню витрати, які пов’язані з лікуванням позивача тілесних ушкоджень що були спричинені йому в результаті ДТП, а саме в період з 01 листопада 2010 року до 22 листопада 2010 року.

          Кошти витрачені позивачем на придбання ліків після закінчення короткочасного розладу його здоров’я не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки не відповідають тілесним ушкодженням зазначеним в акті СМЕ.   

          Таким чином в задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю.      

          Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної або відхиленої частини позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 1187 ЦК України, ст.ст. 58, 59, 60, 61, 88, 131, 212, 213, 215  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП –задовольнити частково.  

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 10 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 ( сто двадцять) гривень.

          В задоволенні іншої частини позову –відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                С.Г. Юдіна