Справа № 2-328/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року Овідіопольський районний суд  Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області, про визнання частково недійсним свідоцтва, визнання державного акту недійсним, визнання поважним пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, про надання додатковго строку для подачі заяви про прийняття спадщини, суд,-

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2010 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернулась ОСОБА_3  з позовом до ОСОБА_4, у якому просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, визнати частково недійсним розпорядження голови Овідіопольської РДА від 24.03.2006 року №383, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,9600га, визнати поважними причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини відкритої після смерті ОСОБА_5, надати додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

В судове засідання позивачка не з»явилася, хоча була повідомлена своєчасно належним чином.

В судовому засіданні представник позивачки вимоги позивачки підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області в судове засідання не з»явився, хоча був повідомлений своєчасно належним чином.

В судовому засіданні представник відповідачки з позовом позивачки не згодний та заперечує проти його задоволення з підстав викладених у письмовому поясненні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серією НОМЕР_3   видане 27.02.2007 р. виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 08.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ЗСАТ «Авангард»розміром 3,9га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0281905, виданого Овідіопольською РДА 15.01.1998р. Ці обставини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане 02.02.2006 року держаним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстроване у реєстрі за №3-225.

Позивачка є рідною донькою спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження серією НОМЕР_2 від  04.09.1961 року видане Красноріченською сільською радою депутатів трудящих ся Кременського  району, Луганської області актовий запис № 92, в подальшому ОСОБА_6 зареєструвала шлюбу  з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серіє. НОМЕР_1 видане Лисичанським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 1269.

Розпорядженням голови Овідіопольської РДА від 24.03.2006 року № 383 було вирішено затвердити матеріали технічної документації щодо передачі у власність громадянам земельних часток (паїв) на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) та вирішено передати громадянам у власність земельні частки (паї).  ОСОБА_4 була включена до списку громадян, яким безоплатно передаються у власність земельні частки (паї) під номером один.

На підставі Розпорядження голови Овідіопольської РДА від 24.03.2006 року № 383, відповідачка отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,9600га.

Довідавшись про наявність спадкового майна у вигляді земельної частки (паю), позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»зазначалось, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивачка, у якості причин пропуску строку для прийняття спадщини, у позовній заяві, послалася на те, що вона не знала про наявність спадкового майна. А у письмових поясненнях представник позивачки послався також на те, що позивачка була призначена у 2000 році піклувальником над людиною похилого віку ОСОБА_8, яка за станом здоров’я потребувала постійного стороннього догляду.

До наведених причин пропуску строку для прийняття спадщини суд ставиться критично.

Так, неподання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з тим, що позивачка не знала про наявність спадкового майна не доводить наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів. Це свідчить лише про наявність виключно суб’єктивного небажання позивачки приймати спадщину, оскільки вона вважала, що спадкове майно відсутнє. Тобто, неприйняття спадщини викликано не об’єктивними непереборними труднощами, а суб’єктивними причинами –власним небажанням позивачки приймати спадщину.

Догляд за людиною похилого віку, яка за станом здоров’я потребувала постійного стороннього догляду також не може бути визнаний поважною причиною, яка перешкодила вчасно прийняти спадщину, оскільки як зазначила сама позивачка у позовній заяві, та було підтверджено її представником у судовому засіданні, позивачка влітку 2005 року приїжджала  з м. Лісічанськ, Луганської області, до АДРЕСА_1, останнього місця проживання спадкодавця, де і довідалась про смерть батька.       

 Представник позивачки уточнив, що це було у липні 2005 року. Тобто позивачка приїжджала  до АДРЕСА_1 у період коли вона вже доглядала за людиною похилого віку і цей догляд не перешкодив здійснити цю подорож. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що догляд за людиною похилого віку не міг перешкодити позивачці вчасному прийняттю спадщини.

Також судом прийнято до уваги, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України). Враховуючи, що спадщина відкрилася 01.04.2005 року, то з моменту коли позивачці стало відомо про відкриття спадщини і до кінця строку прийняття спадщини залишалося ще два місяці, що є достатнім строком для прийняття спадщини. Але, позивачка не вжила жодних заходів для вчасного прийняття спадщини.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, судом встановлено, що 02.03.2007 року позивачка вже зверталася до суду з аналогічним позовом, у якому просила надати їй додатковий строк для прийняття спадщини. Але, ухвалою Овідіопольського районного суду від 22.09.2010 року у справі № 2/24/2010 позовну заяву було залишено без розгляду у наслідок повторної неявки позивачки без поважної причини.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ч.1 ст.265 ЦК України).

          Як було встановлено вище, позивачка дізналася про відкриття спадщини у липні 2005 року. Тобто, на час звернення до суду минуло більш ніж п’ять років.

Згідно ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки представник відповідачки надав суду письмову заяву про застосування строку позовної давності, а відповідач не надав доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності (ст.60 ЦПК України), то пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Що стосується позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання частково недійсним розпорядження голови Овідіопольської РДА від 24.03.2006 року № 383, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,9600 га, то вони також не підлягають задоволенню.

Так, у п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»зазначалось що, спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

          Тобто, вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не відповідають встановленим способам захисту прав (ст.4 ЦПК України). Крім того, позивачка не прийняла спадщину, а тому вона позбавлена права звертатися до суду за захистом тих прав, які їй не належать (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Як було встановлено Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.07.2007 року у справі № 22ц-3302/07, до складу спадщини увійшла не нерухома річ (визначена на місцевості земельна ділянка), а лише майнове право –право на земельну частку (пай). Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На час подання позову, спадкове майно не збереглося, що підтверджується розпорядженням голови Овідіопольської РДА від 24.03.2006 року № 383 та державним актом на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,9600га.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (стаття 1272 ЦК), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Але, звернутися до суду з такою позовною вимогою, має право лише такій спадкоємець, який прийняв спадщину. А як було встановлено вище, позивачка спадщину не прийняла. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.

          Керуючись ст.ст.10,11,209,214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Овідіопольської райдержадміністрації в Одеській області, про визнання частково недійсним свідоцтва, визнання державного акту недійсним, визнання поважним пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, про надання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини –відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області  шляхом подачі апеляційної скарги  через Овідіопольський райсуд Одеської області  шляхом подачі в 10 денний строк  з дня проголошення  рішення.   

Суддя:П. Л. Кириченко