Справа № 22-ц - 3470 / 2006р Категорія - про розірвання договору оренди земельної частки (паю) та стягнення орендної плати,

Головуючий І інстанції - Каліберда В.Л. Доповідач - Кісь П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2006 року.                                           Колегія суддів судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Кіся П.В., судців колегії Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою Катасонова Сергія Івановича, який діє від імені ПСП ім. Т.Г. Шевченка,

на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 25.4.2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП ім. Т.Г. Шевченка про розірвання договору оренди земельної частки (паю) та стягнення орендної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 25 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Судом вирішено розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладений 20 березня 2000 року між ОСОБА_1 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на неповне дослідження судом матеріалів справи.

Вказує, що оспорюваний договір було укладено з позивачем терміном на 10 років, і на протязі дії угоди Орендар сплачував орендну плату в межах укладеної угоди в повному обсязі.

При розрахунках з Орендодавцем відповідачем по справі не порушувались вимоги и. 2.2. укладеного договору, де зазначалося про індексацію невиплаченої орендної плати згідно до інфляції національної валюти а не про застосування індексації до вартості землі.

Не погоджується з висновком суду, що Орендар при проведенні розрахунку орендної плати повинний був про індексувати суму орендної плати на основі Постанови КМУ № 783 від 12.05.2000 року, довідки Краснокутського райвідділу земельних ресурсів, оскільки даний Закон України «Про плату за землю» не застосовується до підприємств, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Вважає довідку Краснокутського райвідділу земельних ресурсів нелегітимною у зв'язку з тим, що оцінка земель сільськогосподарського призначення Краснокутського району Харківської області була проведена в 1995 році і по теперішній час не проводилася, не відомо відповідно до яких нормативних документів Краснокутським райвідділом земельних ресурсів застосована індексація до оцінки земельної частки сільськогосподарського призначення.

Звертає увагу, що у відповідності з вимогами, передбаченими ст. 651 ЦК України, відповідач жодного пункту угоди не порушив, тобто немає підстав для розірвання угоди до кінця її дії. Вважає, що одержання державного акту про право власності на землю не є підставою для припинення укладеного договору від 20.03.2000 року.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не проводить плату за оренду земельної ділянки згідно вимог чинного законодавства, а саме, вимог ст. 651 ЦК України та п. 1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 «про додаткові заходи щодо соціального захисту селян -власників земельних ділянок та земельних часток(паїв)» із змінами, внесеними Указом Президента від 13.09.2002 року № 830/2002 року, яким запроваджено плату за оренду земельних часток (паїв) у розмірі 1, 5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної частки (паю).

Судом вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем порушені права позивачки внаслідок не виконання положень вищезазначених Указів та зобов'язань щодо індексації орендної плати відповідно до Постанови КМУ від 12.05.2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», якою передбачено, що вартість земельної частки (паю) розраховується з урахуванням коефіцієнта індексації 2. 465, який діє з 01.01.2002 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що відповідач був зобов'язаний проіндексувати вартість орендної плати з урахуванням зазначеного відсотка, що підлягає виплаті позивачу за договором, самостійно на підставі Указу Президента і Постанови КМУ щодо проведення індексації грошової оцінки земель, оскільки для цього погодження сторін для внесення змін до договору чи заяви про це позивача не є обов'язковими.

Посилання відповідача про те, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, на якого не поширюється дія Закону України «Про оплату за землю», суд законно не взяв до своєї уваги, оскільки за змістом ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» платником вказаного податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та орендарі, які виробляють сільськогосподарську продукцію.

Крім того, суд правильно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дав вірну оцінку укладеному між сторонами договору оренди земельної частки(паю), факту отримання позивачем у подальшому державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, у зв'язку з яким змінився предмет зобов'язання за договором оренди, а отже і суттєві умови виконання зобов'язань.

З огляду на дані обставини, судом обґрунтовано визначено, що сторони повинні були привести договірні відносини між ними у належний стан відповідно до вимог Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІУ «Про оренду землі». Згідно з п. 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю) після одержання державного акта на право приватної власності на землю й виділення земельної ділянки в натурі зобов'язання сторін за укладеним договором припиняється відповідно до чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення відсутні.

За частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, п.1 ч.І ст. 307, ст..308, CT..CT.313, 314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Катасонова Сергія Івановича відхилити, рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 25.4.2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.