У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Вус С.М. і Кліменко М.Р. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин Російської Федерації,
такий, що судимості не мав,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на дев'ять років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1054 грн. 35 коп. матеріальної та 20 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 23 травня 2006 року приблизно о 16-ій год. у дворі будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки умисно завдав ОСОБА_3. удар ножем у живіт, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
У касаційній скарзі і доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити, пом'якшити покарання, призначивши його більш м'яким, ніж передбачено законом, та зменшити розмір моральної шкоди. Вказує на вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання. Посилається на порушення його права на захист. Вважає, що призначаючи покарання, не було враховано обставини, що його пом'якшують.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_3. тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.
У показаннях на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1 повністю визнавав вину і показував, що в дворі його будинку під час гри в карти з ОСОБА_3 між ними виникла сварка. Для того, щоб “налякати” ОСОБА_3., пішов додому, де взяв ніж, і повернувшись до потерпілого, завдав йому удар ножем у живіт.
Аналогічні показання давали свідки ОСОБА_4 іОСОБА_5., який, зокрема, підтвердив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в процесі гри в карти ображали один одного нецензурними словами, проте потерпілий з ОСОБА_1 не бився.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1, свідки ОСОБА_4 іОСОБА_5. підтвердили свої показання та продемонстрували механізм завданняОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3.
За даними висновків судово-медичних експертиз смертьОСОБА_3. настала від колото-різаної рани живота з пошкодженням печінки та 12-палої кишки, яка супроводжувалась черевною і позачеревною кровотечею, ускладнилась гострим малокрів'ям органів. Механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, продемонстрованийОСОБА_1, свідками ОСОБА_4. і ОСОБА_5 при відтворенні обстановки та обставин події, відповідає механізму, встановленому експертом при проведенні судово-медичної експертизи трупаОСОБА_3. (а.с. 121-124, 134, 140).
Згідно з даних амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на час скоєння інкримінованих йому діянь міг віддавати звіт своїм діям і керувати ними, психічними захворюваннями не страждає і не страждав (а.с. 176-178).
Даних про те, що ОСОБА_1 вчинив даний злочин у стані сильного душевного хвилювання матеріали справи не містять.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається в касаційній скарзі засуджений, а також обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів. З огляду на викладене, підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 КК України не вбачається.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень права ОСОБА_1 на захист.
У суді захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 захищав адвокат ОСОБА_6.
Ураховуючи вимоги ст. 61 КПК України, згідно з якими захисником не може бути особа, яка допитувалась у справі як свідок, ОСОБА_7 не могла бути захисником засудженого.
Доводи ОСОБА_1 про те, що під час судового розгляду йому не роз'яснили процесуальні права, є безпідставними, оскільки із протоколу судового засідання вбачається, що наведені вимоги кримінально-процесуального закону було дотримано.
Інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.
При вирішенні цивільного позову суд, задовольняючи його частково, виходив із характеру моральних страждань, які завдано ОСОБА_2. внаслідок вчиненого злочину, а також з урахуванням матеріального стану засудженого.
За таких обставин доводи засудженого ОСОБА_1 про необхідність зменшення розміру моральної шкоди є необгрунтованими.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін С.М. Вус М.Р. Кліменко