УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-1237\2006                                   Головуючий в 1-й інстанції -суддя

Крачкова С.В. Суддя - доповідач- Доценко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

· головуючого - судді - Доценко Л.І.

· суддів- Оверіної О.В., Мартинової К.П.

· при секретарі - Мазун І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2800 про виплату заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

19.04.2006року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити йому заборгованість по невиплаченій надбавці за безперервну військову службу.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував, що він має безперервний стаж військової служби більше 20 років, а тому згідно ст.1 Указу Президента України №389\2003 від 05.05.2003року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби, Управління державної охорони України за безперервну службу" має право на надбавку у розмірі 70%, а відповідач нараховує її в меншому розмірі.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що виплата вказаної надбавки здійснювалася і здійснюється на підставі наказу Міністра оборони України від 26.05.2003року №149 і відповідних розпоряджень Міністерства оборони України, що визначають її розмір в межах фонду грошового забезпечення.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 2800 про виплату заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2006 року й ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що висновки суду суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю- доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, пов"язані з проходженням служби та виплатою позивачу надбавки за безперервну військову службу згідно Указу Президента України від 05 травня 2003 року, в період з травня 2003 року по 31.12.2005року, повно та правильно встановлені судом першої інстанції і сторонами не оспорюються.

Так, п.1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389\2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" Міністрові оборони України було надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу при стажі служби понад 20 років в розмірі до 70 відсотків, а понад 25 років - до 90 відсотків грошового забезпечення. При цьому порядок та умови виплати зазначених надбавок, як прямо назначено в Указі, визначаються Міністром оборони України.

На підставі названого Указу Президента України, Міністром оборони України 26 травня 2003 року було видано наказ №149 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за №411\7732), яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до зазначених наказу і інструкції розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України, та в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, установ і т.п.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначалися щомісячні надбавки саме виходячи з розмірів коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2003-2005р.р. і наявного фонду грошового забезпечення і у межах до 70% грошового утримання.

Доводи апелянта про те, що виплатою надбавки у розмірі менше 70% порушувалися вимоги закону, є безпідставними, оскільки Міністру оборони України надано право визначати розмір і умови виплат надбавок у межах до 70%, а не в розмірі саме 70% за наявності достатнього стажу безперервною служби та інших умов.

ОСОБА_1 не відноситься до військовослужбовців Центрального апарату МО України, Генерального штабу Збройних Сил України та їх функціональних органів військового управління, що утримуються на окремих штатах, а тому наказ Міністра оборони України №308 від 30 липня 2004 року про виплату військовослужбовцям вказаних структурних підрозділів надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України особисто на ОСОБА_1 не поширюється.

Ч.2 ст.6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 171 КАС України всі нормативно правові акти можуть бути оскаржені в судовому порядку і якщо вони не відповідають правовому акту вищої юридичної сили суд визнає їх незаконними.

Вищезгадані нормативно-правові акти на підставі яких здійснювалися виплати позивачу відсоткової надбавки не оскаржувалися, тому вони діють і повинні виконуватися всіма посадовими особами

Оскільки командуванням військової частини виплати позивачу названої надбавки здійснювалися саме у встановлених рішенням Міністра оборони розмірах, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Тому у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому заборгованість по невиплаченій надбавці за безперервну військову службу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судове рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 198 п.1, ст.205 ч.4, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена на протязі одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України.