УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22а-1594/2006                           Головуючий у першій інстанції - Гниличенко М.В.

Категорія 14                                               Доповідач - Громік Р.Д.

ПОСТАНОВА ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

21 вересня 2006р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Громіка Р.Д. суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф., при секретарі: Щуровській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2171 про стягнення грошової компенсації

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з військової частини А 2171 на його користь суму грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 6956,45 грн., посилаючись на те, що він проходив військову службу у Збройних Силах з серпня 1973 року по грудень 2005 року, однак під час проходження військової служби речове майно періодично не видавалось та не було видано при розрахунку при звільнені, компенсація замість не отриманого речового майна також йому виплачена не була, тому позивач просить стягнути з військової частини А 2171 вказану суму.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2006р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково, було стягнуто з військової частини А 2171 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 2813,53 грн., а решту компенсації в сумі 4142,92 грн. видати в натуральній формі у вигляді речового майна.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати частково і постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі в зв'язку з неправильним застосуванням судом 1-ої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з серпня 1973 року по грудень 2005 року. Відповідно до наказу Міністра оборони України № 45 від 27.10.2005 року позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 67 (за віком) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, з правом носіння військової форми.

Наказом директора Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства повітряного руху України № 92/к від 21.11.2005 року позивач був виключений із списку особового складу та усіх видів забезпечення, в тому числі і речового. Під час проходження військової служби речове майно періодично не видавалось та не було видано при розрахунку при звільнені, компенсація замість не отриманого речового майна також йому виплачена не була,

З довідки НОМЕР_1 виданої військовою частиною, вбачається, що заборгованість перед ОСОБА_1 за речове майно складає до 11 березня 2000 року на суму 2813грн. 53 коп., після 11 березня 2000 року до його звільнення - суму 4142 грн. 92 коп..

Суд першої інстанції, при винесені постанови послався на Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року, згідно якого дія ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року в частині отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна призупинена, в зв'язку з чим позов ОСОБА_1 був задоволений тільки частково.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, так як дія вищевказаних законів розповсюджується тільки на військовослужбовців, які знаходяться на дійсній військовій службі, а як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас.

Тому суд 1-ої інстанції необгрунтовано прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 речового майна в натурі, заборгованість за яке виникла після 11 березня 2000 року.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції виносячи постанову порушив норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постановиння.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 п.З, 202 п.4, 205, 207, 210, 211, 212 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2171 про стягнення грошової компенсації - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 2171 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 6956 грн. 45 коп. та судові витрати по сплаті державного мита на суму 5 грн. 10 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.