Справа № 22а-1499/200бр. Головуючий у суді 1-ї інстанції - суддя Нікітіна С.Й.
Категорія: 21 Доповідач - суддя Яковлєв Ю.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» вересня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Яковлєва Ю.В.
суддів - Каранфілової В.М., Троїцької Л.Л. при секретарі - Нікітіні Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і відшкодування майнової шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
26 червня 2006 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач при начисленні їй пенсії, порушив чинне законодавство, а саме ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист" і ст. 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, чим позивачу було нанесено майнову шкоду.
Позивач просив суд визнати його право на підвищення пенсії як інваліда війни 1-ої групи (а.с.5), виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої має бути не нижче прожиткового мінімуму доходів громадян, тобто з 23 липня 2002 року в розмірі 1072,00 гривні, з 1 січня 2003 року в розмірі 1072,00 гривні, з 18 січня 2004 року в розмірі 1138,76 гривень, з 1 січня 2005 року в розмірі 1328,00 гривні та зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат зробити перерахунок призначеної їй пенсії з вищезазначених розмірів.
Позивач також просив зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат виплатити йому суму недоотриманої пенсії, після її перерахування, за період з 23 липня 2002 року.
Представник відповідача позов не визнав, справа розглянута у його відсутність.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року в позові відмовлено.
В апеляційної скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить дану постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, вказуючи на те, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є майором запасу Збройних Сил України і пенсіонером Міністерства оборони України. В період проходження дійсної військової служби позивачу 23 липня 2002 року, був наданий статус інваліда 1-й групи.
З 2002 року позивачу, Одеським обласним військовим комісаріатом, виплачується пенсія з урахуванням надбавки за інваліда війни 1-ої групи у розмірі 106,30 гривни, а на 01.10.2001 року - у розмірі 119,46 гривень.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. "б" ст. 25 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб"(в редакції Закону на час виникнення спірних відносин), інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 400 відсотків мінімальної пенсії за віком, П групи - 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, ПІ групи - 200 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком на період до 01.10.03 року був визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.96 року, № 831 від 26.07.96 року і складав 16,62 грн. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.02 року мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19, 91 грн. з 01.10.03 року, з цієї суми має здійснюватись розрахунок надбавок і підвищення пенсій.
Позивачу в період з часу призначення пенсії і до 01.10.03 р. виплачувалася надбавка інваліда війни 1-ї групи у розмірі 99,72 гривні, а з 01.10.03р. - 119,46 гривень, що відповідає 350 відсоткам мінімальної пенсії за віком (16,62грн. х 400% і 19,91грн. х 400%).
Доводи апелянта про те, що розрахунок повинен здійснюватись, виходячи не з розміру мінімальної пенсії за віком, а з розміру прожиткового мінімуму, який і є мінімальною пенсією за віком, є необгрунтованими.
Згідно роз'яснень пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005 року „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" вбачається, що в статті 15 Закону України №2262-ХІІ передбачено, підвищення пенсій за вислугу років. Зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом і є ветеранами війни або особам, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються у відповідних відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення провадиться, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19,91 гривень, встановленого Постановою КМУ №1 від 03.01.2002 року, дію якої поширено, з 01.10.2003 року, на вказаних осіб Постановою КМУ від 27.08.2003 року №1350 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб,,.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції і про те, що після прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09 липня 2003 року, який вступив в дію з 01 січня 2004 року, вищевказані Постанови Кабінету Міністрів України не змінювались та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують тому у відповідності зі ст. 200 КАС України, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.