Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-4568/10/0121
21.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Привалова А.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Козирєва Т.С.
за участю сторін:
не з’явились,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Микитюк О.А.) від 05.07.11 у справі № 2а-4568/10/0121
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Феодосійської міської ради (вул.Земська, 4 місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про визнання дій неправомірними, спонукання виконати дії, визнання незаконним та скасування рішення та державних актів про право власності на земельні ділянки
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2011 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Феодосійської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень №1352 від 28.09.2001, №896 від 25.07.2003, №2196 від 30.06.2005 та №649 від 29.05.2008 та визнання незаконними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2011 року та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи відповідно до п.4 ст.196 КАС України.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Позивач з урахуванням наданих доповнень до позовної заяви звернувся до суду з адміністративним позовом до Феодосійської міської ради, в якому просив серед інших вимог визнати незаконними та скасувати рішення №1352 від 28.09.2001 в частині прийняття рішення про передачу у власність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки пл.0,0376га для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2 згідно пункту 28 додатку №1; визнати незаконним та скасувати рішення №896 від 25.07.2003 та №2196 від 30.06.2005 про передачу у власність гр.ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки пл..0,0533га, а також рішення №649 від 29.05.2008 на установку паркана; визнати недійсними та скасувати державні акти на земельну ділянку пл.0,0533га, розташовану у м.Феодосія, АДРЕСА_2, кадастровий номер 0111600000:01:004:0101, видані ОСОБА_3 серії ЯА №666835, ОСОБА_4 серії ЯА №666833 і ОСОБА_5 серії ЯА №666834.
Закриваючи провадження у справі за вказаними позовними вимогами ОСОБА_2 до Феодосійської міської ради на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі судам цивільної юрисдикції.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки він ґрунтується на невірному застосуванні норм процесуального права і є помилковим.
Так, з тексту позовної заяви вбачається, що предметом позову серед інших вимог є протиправність рішень органу місцевого самоврядування –правового акту індивідуальної дії.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішенням Конституційного суду України у справі №1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, за правилами адміністративного судочинства розглядаються вимоги про скасування рішень (правових актів), у тому числі й тих, що посвідчують певне цивільне право особи чи надають їй таке право. Відповідачем у цій справі є суб’єкт владних повноважень, що видав акт.
Спори, що виникають з житлових і земельних правовідносин, згідно з частиною першої статі 15 ЦПК України, розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Якщо такі спори є публічно-правовими і хоча б однією зі сторін у них є суб’єкт владних повноважень, їх належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Спір за даним позовом в частині скасування рішень Феодосійської міської ради про передачу у власність земельних ділянок, є публічно-правовим, розгляд якого законом віднесено до адміністративної юрисдикції і має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
Наведених приписів законодавства суд першої інстанції не врахував, що призвело до невірного вирішення питання про закриття провадження у справі щодо цих позовних вимог.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними державних актів не земельну ділянку, виданих третім особам, суд першої інстанції цілком обгрунтовано закрив провадження у справі за цими позовними вимогами, оскільки в даному випадку спір не носить ознак публічно-правового спору.
Колегія суддів зазначає, що визнання незаконним державного акту на землю не може бути предметом розгляду в адміністративній справі. Відповідно до ст.17 КАС України предметом розгляду в адміністративній справі можуть бути лише такі рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, з якими пов’язується виникнення прав та обов’язків у інших осіб.
Оспорювані позивачем державні акти на землю не є правовими актами індивідуальної дії в розумінні п.1.ч.1 ст.17 КАС України, а тому не можуть бути визнані незаконними, як цього вимагає позивач.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до статті 204 КАС України, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, - є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення судом першої інстанції питання про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 204, пунктом 6 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
2. Ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2011 у справі № 2а-4568/11/0121 скасувати в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень №1352 від 28.09.2001, №896 від 25.07.2003, №2196 від 30.06.2005 та №649 від 29.05.2008 Феодосійської міської ради.
3. Справу №2а-4568/11 в цій частині направити до Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2011 р.
Головуючий суддя підпис Привалова А.В.
Судді підпис Т.Р.Лядова
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.В.Привалова