Справа №22а-905/06                    Головуючий в суді 1-ї інстанції Лисенко І.В.

Категорія 37                Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня   2006 року                                     Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів            - Галан          Н.М.

Борисова    Е.А.. при секретарі     - Кагадій       І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваною постановою позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги задоволено частково. З управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 стягнуто недоплачена одноразова грошова допомога до 05 травня за 2005 рік в сумі 1410 гривень, у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2003-2004 роки в сумі 488 гривень 75 копійок відмовлено за пропущенням строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись  на те,   що  постанова  суду  першої   інстанції   незаконна та необгрунтована.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутність.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційнолї скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

В червні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про утримання недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій. Згідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має право щорічно до 05 травня отримувати одноразову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.Однак, відповідачем зазначена грошова допомога за 2003-2005 роки йому була виплачена не в повному розмірі. В 2003 року відповідно до Закону України „ Про державний бюджет" йому було виплачено грошової допомоги в сумі 90 гривень, в 2004 році- згідно із Законом України „ Про державний бюджет" було виплачено 120 гривень, в 2005 році - згідно із Законом України „ Про державний бюджет"- виплачено 250 гривень.

В 2003 році мінімальна пенсія за віком складала 47,30 гривень, в 2004 році - 92,45 гривень, в 2005 році - 332,00 гривні. Таким чином, суми виплат мали складати : в 2003 році - 236,50 гривень, в 2004 році - 462,25 гривень, в 2005 році - 1660,00 гривень. За три роки недоплата склала 1898,00 гривень.Просив стягнути з відповідача зазначену суму.

Судом   першої   інстанції   за   результатами   розгляду   справи   були встановлені наступні обставини та відповідно ним наступні правовідносини.

Згідно із посвідченням позивач є учасником бойових дій і відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має право до 05 травня на отримання щорічної одноразової грошової допомоги, а саме : в 2003-2004 роках відповідно 236,5 гривень та 462,25 гривень, а всього 698,75 гривень, різниця між належною та невиплаченою сумою складає 488,75 гривень. Право на стягнення цієї суми позивач     втратив    у    зв'язку    з    пропуском     строку    звернення    до адміністративного суду .Позивач також має право на отримання в 2005 році вказаної грошової допомоги в сумі 1660 гривепь, а фактично отримав 250 гривень, недоотримана сума складає 1410 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту„щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 4 ст. 17-1 цього Закону передбачено, що особи, які не отримали одноразової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,який, якщо не встановлено інше,обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.І ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,якщо на цьому полягає одна із сторін.

Таким чином, суд першої . інстанції правильно визначив, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з відповідача сум недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2003-2004 роки на підставі заяви відповідача про відмову в позові в цій частині за пропуском строку звернення до суду.

Далі, відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-1У розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтями 1 і 3 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік „ від 19 жовтня 2004 року № 20 89-1У з 01 січня 2005 року прожитковий мінімум встановлено у розмірі 332 гривні.

На підставі зазначеного, судом першої інстанції правильно було визначено, що позивач недоотримав у 2005 році зазначену одноразову грошову допомогу в сумі 1410 гривень, та постановив судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми.

Доводи апеляційної скарги про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня повинна бути виплачена відповідно до Закону України „ Про державний бюджет України на 2005 рік" в сумі 250 гривень, спростовуються наступним.

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою / стаття 1/ ; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави / частина друга статті 3 /; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується / частина перша статті 43 / ; кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло / стаття 48/.

Зазначений вище Закон України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є загальною правовою нормою, яка визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни / учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни / та осіб, на яких поширюється дія його положень.

Відповідно до ч.З ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 по справі №2-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України / є неконституційними / положення статті 44 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до зазначеного вище Закону здійснюється у таких розмірах : інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни П групи - 160 гривень, інвалідам війни Ш групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам /чоловікам/ померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 гривень

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно із ст..69 Закону України від 16 жовтня 1996 р № 422/96 „ Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

В зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що положення ст..44 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою розміри допомоги зменшено, суперечать вимогам статті 2 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни / частина друга /, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними / частина третя/.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати зазначене рішення Конституційного Суду України і до правовідносин по даній цивільній справі про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня і за 2005 рік, по аналогії права, як застосування тотожних норм права.

При викладених обставинах колегія суддів вважає апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову суду залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

На підставі  вищевикладеного,  керуючись ст.сті 95,198,200  КАС України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міскої ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги ,залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути осаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий    

Судді