У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.
суддів	Кузьменко О.Т., Мороза М.А.
за участю прокурора	Опанасюка О.В.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

 

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 21 листопада 2006 року 

                                               ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

 

засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на дев'ять років позбавлення волі, ч.2 ст.15, ч.2 ст.121 КК України на вісім років позбавлення волі, ч.2 ст.121 КК України на вісім років позбавлення волі, ч.4 ст.187 КК України на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, ч.1 ст.263 КК України на чотири роки позбавлення волі, ст.290 КК України на один рік обмеження волі, ч.3 ст.357 КК України на один рік обмеження волі.

        

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією  всього майна, яке є його  власністю.

 

         Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 липня 2007 року вирок залишено без змін.

 

         ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він протягом червня - серпня 2002 року в Запорізькій області за попередньою змовою з ОСОБА_2, кримінальна справа відносно якого закрита у зв'язку з його смертю,  з метою заволодіння чужим майном  здійснив напади, поєднані із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я осіб, що зазнали нападу, а також поєднані з проникненням у житло, заволодівши майном подружжя: ОСОБА_3 на суму 6000 грн., що є великим розміром; ОСОБА_4 -  500 грн.; ОСОБА_5 - 1931 грн.; ОСОБА_6 - 32 280 грн., що є особливо великим розміром. Він також підробив та замінив ідентифікаційний номер номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу; 22 серпня 2002 року заволодів паспортом потерпілої ОСОБА_5; в період із 27 серпня 2002 року по 30 серпня 2004 року в с. Мала Токмачка Оріховського району Запорізької області незаконно придбав, носив, зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

 

         Його також засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2 30 серпня 2004 року в с. Мала Токмачка Оріховського району Запорізької області з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проникли в їх житло та вчинили на них напад, в процесі якого застосовували насильство, небезпечне для життя та здоров'я ОСОБА_7. Для подолання опору ОСОБА_7, під час його боротьби з ОСОБА_2, діючи в групі з останнім та маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, ОСОБА_1 з близької відстані здійснив йому в ноги  постріл з обрізу рушниці.  В результаті замаху на заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть. У подальшому з почуття помсти до ОСОБА_7 за те, що, долаючи його опір, він заподіяв умисні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2, ОСОБА_1 з обрізу рушниці, приставленої до живота ОСОБА_7, здійснив постріл, однак потерпілий відвів від себе ствол обріза. Не відмовляючись від  умислу на вбивство ОСОБА_7, ОСОБА_1 здійснив у потерпілого другий постріл, але не довів злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки не влучив у життєво важливі органи потерпілого.  

 

         За змістом касаційної скарги засуджений, посилаючись на безпідставність засудження, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також суворість призначеного покарання, яке не відповідає ступені тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, просить судові рішення змінити й пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив судові рішення змінити й виключити кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.121 КК України, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги засудженого й доповнення до неї, а також заперечення на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що він не брав участі у розбійних нападах на потерпілих подружжя ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не відповідають дійсності.

 

Як убачається з матеріалів справи,  в ході досудового слідства під час пред'явлення особи для впізнання потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_1 як одного із нападників, зокрема, за ознаками статури, росту, рис обличчя, голосу, у зв'язку з чим доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що результати впізнання сфальсифіковані працівниками міліції, а самі потерпілі давали неправдиві показання, є безпідставними.

 

Крім того, участь ОСОБА_1 у вчиненні розбійних нападів на вказаних осіб підтверджується даними протоколів пред'явлення предметів для впізнання, згідно з якими ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 впізнали належні їм відповідно мисливську рушницю ТОЗ 54 (т.3, а.с.433), револьвер “Ринг” (т.3, а.с. 366) та мисливську рушницю ІЖ- 12 (т.3, а.с. 262), викрадені  під час розбійних нападів на них,  а також висновками судово-балістичних експертиз, за якими гільзи, виявлені під час огляду господарства потерпілого ОСОБА_7, відстріляні з нижнього ствола обрізу ІЖ-12 та правого ствола обрізу ТОЗ-БМ, вилученого в ході обшуку господарства за місцем проживання батьків ОСОБА_1, а револьвер “Ринг”, виявлений у господарстві ОСОБА_7 після розбійного нападу на родину останнього,  частково обладнано газовими набоями 9 мм. з маркуванням “Терен - 3” - 380, які є аналогічними до набоїв, знайдених у квартирі ОСОБА_1, яку той наймав у м. Оріхові.(т.1, а.с. 148-150).

 

         В ході обшуку гаражу за місцем проживання батьків ОСОБА_1 виявлено: 2 автомобільних номера г 70-37 ДН, один автомобільний номер 464-10 НА, які, відповідно до висновку криміналістичної експертизи, виготовлені кустарним способом та не є знаками державного зразку; 3 пижі для мисливських набоїв 16 калібру, а на сіносховищі - обріз рушниці ТОЗ - БМ 16 калібру із знищеними номерами. 

 

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були понятими під час указаного обшуку, підтвердили, що на сіносховищі за місцем проживання батьків ОСОБА_1 виявлено обріз мисливської рушниці, в ході повторних обшуків в гаражі знайдено автомобільні номери в багажнику автомобіля, стружку металеву на станку, пилку, 2 пижа у коробці.

 

Винуватість ОСОБА_1 у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, також підтверджується висновком балістичної експертизи, відповідно до якого обріз  мисливської рушниці ТОЗ - БМ, вилучений у ході обшуку господарських приміщень за місцем проживання батьків ОСОБА_1, є переробленою гладкоствольною вогнепальною зброєю 16 калібру.

 

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він участі у розбійному нападі на подружжя ОСОБА_7 не брав, а тому у ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_7 не стріляв, й визнали їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевикладеними доказами, а також висновками судово - криміналістичних експертиз, якими  встановлено, що постріл пижом - контейнером 12 калібру, вилученим з тіла ОСОБА_2, зроблено з обрізу рушниці ІЖ-12, яким ОСОБА_1 заволодів під час розбійного нападу на подружжя ОСОБА_6, а пиж - контейнер, яким поранено потерпілого ОСОБА_7, вистріляно з обрізу рушниці ТОЗ - БМ, вилученої в ході обшуку сіносховища у господарстві за місцем проживання батьків ОСОБА_1

 

Зазначені докази, дані протоколів обшуку господарських приміщень за місцем проживання батьків ОСОБА_1, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також висновки балістичної та криміналістичної експертиз спростовують доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що його винність у підробці та заміні ідентифікаційного номеру панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу  та у вчиненні дій, пов'язаних із незаконним поводженням зі зброєю, не доведена.

 

         Суд законно і обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим та правильно кваліфікував його дії за ст.290, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263 КК України, а також за епізодами нападів на потерпілих подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за  ч.4 ст.187 КК України за ознаками вчинення розбійного нападу за попередньою змовою з ОСОБА_2, особою, яка раніше вчинила розбій, з проникненням до житла, спрямований на заволодіння майном відповідно у великих та особливо великих розмірах, та ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України за епізодом замаху на умисне вбивство ОСОБА_7

 

Та обставина, що постріл у потерпілого ОСОБА_7 учинено під час його втечі, не може свідчити про відсутність умислу на його вбивство, як про це зазначає у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, оскільки з матеріалів справи вбачається, що останній спочатку здійснив постріл з обрізу рушниці, приставленої до живота потерпілого ОСОБА_7, однак потерпілий відвів від себе ствол обрізу. Вдруге ОСОБА_1 здійснив постріл в ОСОБА_7, коли той тікав, але не влучив.

 

Разом із тим, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України, а також ч.4 ст.187 КК України за епізодами розбійних нападів на  ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є неправильною.

 

Органи досудового слідства, пред'являючи обвинувачення ОСОБА_1 в частині розбійного нападу на подружжя ОСОБА_4, кваліфікували його дії за ч.3 ст.187 КК України  як вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_2 нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, особою, яка раніше вчинила розбій, з проникненням у житло; на подружжя ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України за ознаками: вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_2 нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, особою, яка раніше вчинила розбій, з проникненням у житло, а в частині нападу на подружжя ОСОБА_7 додатково за ознакою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

 

Натомість суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 щодо нападів на потерпілих подружжя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 за ч.4 ст.187 КК України як розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою із ОСОБА_2, поєднаний з проникненням у житло, а в епізоді нападу на подружжя ОСОБА_7, додатково за ознакою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. При цьому суд зазначив, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК України за епізодом розбійного нападу на подружжя ОСОБА_4 охоплюється ч.4 ст.187 КК України.

 

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи,  в діях ОСОБА_1 по заволодінню майном подружжя ОСОБА_5 на суму 1931 грн. та ОСОБА_4 на суму 500 грн. відсутні кваліфікуючі ознаки ч.4 ст.187 КК України, в тому числі заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, тому вони в цій частині підлягають перекваліфікації на ч.3 ст.187 КК України за ознаками вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_2 нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, особою, яка раніше вчинила розбій, з проникненням у житло.

 

Також колегія суддів вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.4 ст.187 К України за епізодом розбійного нападу на подружжя ОСОБА_7, оскільки, як встановив суд, тяжкі тілесні ушкодження, спричинені ним потерпілому ОСОБА_7 у результаті замаху на його умисне вбивство з мотивів помсти. Під час же розбійного нападу ОСОБА_7 спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а тому дії ОСОБА_1 за епізодом нападу на подружжя ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації  з ч.4 на ч.3 ст.187 КК України за ознаками вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_2 нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, особою, яка раніше вчинила розбій, з проникненням у житло.

 

Крім того, дії ОСОБА_1 по заволодінню майном подружжя ОСОБА_7, пов'язані з його пострілом у ноги ОСОБА_7, свідчать про погрозу застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я останнього, в тому числі й спричинення тяжких тілесних ушкоджень, у зв”язку з чим кваліфікація його дій за ч.2 ст.15, ч.2 ст.121 КК України є зайвою.

 

Суд першої інстанції кваліфікував за ч.2 ст.121 КК України дії ОСОБА_1, в результаті яких він влучив з близької відстані не у ноги ОСОБА_7, а в ОСОБА_2, що спричинило його смерть.

 

Проте, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, здійснюючи постріл у групу людей, між якими відбувалася бійка, вигукнув попередження ОСОБА_2, що свідчить про те, що він, усвідомлюючи можливість заподіяння йому смерті, не бажав настання таких наслідків і розраховував, що такі не настануть.

 

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 щодо заподіяння смерті ОСОБА_2 має місце необережність у формі злочинної самовпевненості, а тому вони підлягають перекваліфікації з ч.2 ст.121 КК України ч.1 ст.119 КК України.

 

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.119, ч.3 ст.187 КК України  та за сукупністю інших злочинів, колегія суддів касаційного суду враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та інші обставини. Підстав для пом'якшення покарання, призначеного за ч.1 ст.263, ч.3 ст.357, ст.290, ч.4 ст.187 КК України за епізодами нападів на подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, не вбачається.

                           

 Враховуючи наведене й керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,-

          

УХВАЛИЛА:

 

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 21 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

 

Виключити кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.121 КК України як зайву.

 

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України та призначити покарання п'ять років позбавлення волі; по епізодах нападу на потерпілих подружжя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 ст.187 на ч.3 ст.187 КК України та призначити покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.3 ст.187, ч.4 ст.187, ч.1 ст.119, ч.1 ст.263, ст.290, ч.3 ст.357 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

                                                          Судді:

 

 

КРАВЧЕНКО К.Т.                     КУЗЬМЕНКО О.Т.                   МОРОЗ М.А.