Справа № 22ц-2465/06          Головуючий в суді першої інстанції Гончарова Л.О.

Категорія 37                     Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2006 року              Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів   - Борисова    Е.А.

Галан          Н.М.

при секретарі    - Кагадій       1.1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 22 червня 2006 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним    рішенням    позовна    заява    ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини, задоволена, визнано походження сина позивачки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_1, з останнього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29.07.2004 року по день повноліття дитини, судові витрати на адвоката в сумі 400 гривень, на користь держави мито в сумі 51 гривня, рішення у межах суми платежу за один місяць допущено негайному виконанню.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову позивачці або повернути справу на новий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,, вислухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши письмові матеріали у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішенні, колегія суддів встановила наступне.

В липні 2004 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про встановлення батьківства і стягнення аліментів. В обґрунтування своєї позовної заяви вона вказала, що з квітня 2002 року до грудня 2002 року вона зустрічалась з відповідачем, між ними були статеві стосунки і в листопаді 2002 року вона завагітніла. Коли вона повідомила про це відповідача, останній запропонував їй зробити аборт, посилаючись на те, що він немає наміру одружитися з нею. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила хлопчика, зареєструвала його народження в органах РАГС, запис акту про його народження проведено за її заявою, запис про батька дитини учинено за її прізвищем ім'я та по батькові батька дитини записані за її вказівкою. Просила визнати батьком її дитини відповідача, зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану внести до запису акта про народження дитини зміни в відомості про батька та видати нове свідоцтво про народження, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно по день повноліття дитини.

За результатами розгляду цивільної справі судом першої інстанції було встановлено, що позивачка представила досить доказів того, що відповідач є біологічним батьком її дитини, а відповідач не надав суду доказів, що спростовують походження дитини позивачки від нього. Суд першої інстанції розцінив відмову відповідача прибути на місце проведення судово-медичної генетичної експертизи на ДІЖ як його страх одержати висновок про біологічне походження дитини від нього.

Судом першої інстанції справу вирішено на підставі ст. 128 Сімейного кодексу України, в якій зазначені підстави для визнання батьківства, та ст. 180 Сімейного кодексу, що встановлює обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме застосовано    закон,    який    не    поширюється    на                                               встановлені    судом

правовідносини, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції дитина позивачки - син ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до п.2 ,розд.УП „ Прикінцеві положення" СК України норми законодавства, які регулювали шлюбно-сімейні відносини, втратили чинність з 1 січня 2004 року, за винятком норм розд.У „Акти громадянського стану „Кодексу про шлюб та сім'ю України, які зберігають чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону.

В п.З Постанови від 15 травня 2006 року № 3 „ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", Пленум Верховного Суду України постановив, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК. істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Далі в постанові зазначено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно застосував Сімейний кодекс України при вирішення справи, норма якого щодо встановлення батьківства, не поширюється на встановлені у справі правовідносини.

При викладених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства і стягнення аліментів, на обставини визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини, позивачка не посилалася. Доказів, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства щодо її дитини, позивачка не надала, а на інші обставини, як було зазначено вище, вона зовсім не Посилалася.

Керуючись ст.ст.209,303,307,309 ЦПК України,

ВИРІШИЛА :

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 22 червня 2006 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини, скасувати і постановити нове, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини, відмовити повністю.

Державне мито компенсувати за рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.