Справа № 2-1274/11

Номер провадження 2/1620/58/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої  судді –Альошиної Н.М.,

при секретарі       –Сахненко Н.Ю.,

             представника позивачки, адвоката  –ОСОБА_1,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за позовом ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Миргородського комунального житлового –експлуатаційного управління, 3х осіб, що не заявляють самостійних вимог Орган опіки та піклування Миргородської міської ради( виконавчого комітету Миргородської міської ради) , ОСОБА_5,  про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, належність її на праві спільної сумісної власності, визнання власником 1/4 частини квартири,

в с т а н о в и в :

   Позивачка ОСОБА_2 звернулась із позовом до Миргородського міськрайонного суду до відповідача ОСОБА_4, Миргородського комунального житлово –експлуатаційного управління в якому просила суд;

           Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САА № 064009 від 17.03.2003 року на квартиру АДРЕСА_1 в частині не зазначення її в ньому співвласником квартири.

           Визнати, що квартира АДРЕСА_1 належить їй і відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

           Визнати її власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

            Стягнути з ОСОБА_4 на її користь судові витрати в сумі 2800 грн., які складаються з витрат на оплату судового збору в сумі 800 грн. та правової допомоги адвоката в сумі 2000 грн.

             В ході слухання справи відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду  від 27 січня 2012року до участі в справі в якості 3х осіб що не заявляють самостійних вимог залучено Орган опіки та піклування Миргородської міської ради щодо захисту інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 1997року народження та повнолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки рішення по справі може вплинути на їх права і обов’язки.

             31.01.2012р. до Миргородського міськрайонного суду надійшла позовна заява про зменшення розміру позовних вимог від позивачки ОСОБА_2  та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 в якій вона просила суд;

           Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САА № 064009 від 17.03.2003 року на квартиру АДРЕСА_1 в частині не зазначення в ньому її та ОСОБА_3 співвласниками квартири.

           Визнати її власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

           Визнати ОСОБА_3 власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

           Визнати, що 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 належать їй і ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

           Стягнути з ОСОБА_4 на її користь судові витрати в сумі 2800 грн., які складаються з витрат на оплату судового збору в сумі 800 грн. та правової допомоги адвоката в сумі 2000 грн.

              Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалась на те, що з 12.02.1988 року по даний час  відповідач ОСОБА_4 проживає і місце його проживання зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 в м. Миргород, яка до 01.05.2001 року мала статус чоловічого гуртожитку Миргородського міського відділу освіти. 10.08.1991 року між ними був зареєстрований шлюб. Від цього шлюбу у них народилися дві дочки: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3  і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Її  місце проживання з 06.10.1992 року та місце проживання обох дочок з моменту їх народження по даний час зареєстроване в квартирі АДРЕСА_3 в м. Миргород, яка має статус жіночого гуртожитку міського відділу освіти. Але протягом всього цього часу  вони проживають разом з відповідачем ОСОБА_4 зареєструватися за цією адресою до 01.05.2001 року вона не мала можливості, оскільки квартира АДРЕСА_1 в м. Миргород  мала статус чоловічого гуртожитку, відповідно до листа виконкому Миргородської міської ради від 09.09.1992 року № 1/673. В подальшому вона з дітьми не могла зареєструватися за цією адресою у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 з метою заниження розміру плати за комунальні послуги, що підтверджується судовими рішеннями не давав на це згоди.

           Наказом від 29.03.1995 року № 41 міській відділ освіти надав їй місце у гуртожитку, розташованому в будинку АДРЕСА_1 в м. Миргород.

           Листом від 13.01.1999 року міській відділ освіти надав Виробничому управлінню житлово-комунального господарства м. Миргород згоду на передачу приміщень гуртожитку під квартиру їх сім'ї - ОСОБА_4

            Згідно рішення виконкому Миргородської міської ради від 15.05.2001 року № 345 службовому приміщенню був наданий статус житлової квартири № 129.

            20.02.2003 року ОСОБА_4 подав до органу приватизації - ВУЖКГ м. Миргород заяву про приватизацію квартири, яку він займає разом з членами сім'ї на умовах найму.

           17.03.2003 року керівник органу приватизації - начальник ВУЖКГ м. Миргород в розпорядженні № 4694 зазначив, що квартира використовується ОСОБА_4 та членами його сім'ї на умовах найму і вирішив передати її в приватну спільну( сумісну або часткову) власність.

           17.03.2003 року ВУЖКГ м. Миргород на підставі цього розпорядження видало ОСОБА_4 свідоцтво про право власності, в якому зазначено, що квартира належить на праві приватної, спільної власності йому та членам його сім'ї (яким саме, не зазначено).

            Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14.02.2006 року у цивільній справі № 22а-6 та рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.05.2006 року у цивільній справі № 2-491, 2006 р. за позовом ОКВПВКГ «Миргородводоканал»до ОСОБА_4 і до неї про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання встановлено, що протягом травня 2001 року  по лютий 2006 року ОСОБА_4 проживав в квартирі разом з нею і двома дочками. Таким чином вважає, що судовими рішеннями встановлені обставини щодо її проживання в квартирі на момент її приватизації, а тому відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

           Згідно статті 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, у тому числі його дружина і діти, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами, що випливають з договору найму жилого приміщення.

          Стверджує про те, що з часу її вселення в квартиру та народження їх дочок, вони набули всіх прав нарівні з ОСОБА_4

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем. Право на приватизацію квартир державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. Стаття 8 цього Закону встановлює, що передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність всіх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, на підставі рішень відповідних органів приватизації.

            Оскільки вона і ОСОБА_3 були членами сім'ї ОСОБА_4 і постійно проживали з ним в квартирі, то  мали право на приватизацію квартири. В розпорядженні органу приватизації від 17.03.2003 року № 4694 зазначено, що квартира використовується ОСОБА_4 та членами його сім'ї на умовах найму і передається в спільну власність. В свідоцтві про право власності на квартиру зазначено, що вона належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї, але кому саме –не вказано. У зв'язку з відсутністю реєстрації її права власності на квартиру вона не може розпоряджатися своїми правами щодо неї, як спільною сумісною власністю подружжя.

              В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила позов про зменшення позовних вимог задовольнити, пояснивши при цьому, що про приватизацію її чоловіком в 2003року спірної квартири вона знала, але не думала що приватизація квартири одним лише відповідачем не розповсюджується на її права. Вважає, що квартира належить всій сім’ї, вона раніше подавала документи на реєстрацію в цій квартирі, але їй було відмовлено, бо ця квартира мала статус чоловічого гуртожитку. Пізніше її чоловік заперечував проти її з дітьми реєстрації, щоб не платити за комунальні послуги, так як сплачував за комунальні послуги він сам за одну особу. Суму стягнення заборгованості за водовідведення по рішенню суду сплачували з сімейного бюджету. Вона в квартирі АДРЕСА_3 не проживала, лише зареєстрована і там за комунальні послуги не сплачує. Там проживає інша особа. Не заперечує того, що до органу приватизації  з відповідною заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 в м. Миргород не зверталась. Поскільки вина є лише відповідача ОСОБА_4 який виганяє її з квартири, судові витрати просить стягти лише з нього.

             Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в його задоволенні за їх безпідставністю та пояснив, що квартира АДРЕСА_1 в м. Миргород належить йому одному на праві власності і не є спільною сумісною власністю, оскільки 20.02.2003 року він подав заяву  до органу приватизації - ВУЖКГ м. Миргорода (нині МКЖЕУ) про приватизацію квартири АДРЕСА_1, в якій  проживав на умовах найму. До заяви були додані документи відповідно до вимог Закону, а саме;

довідка про склад сім'ї та займані приміщення будинку, будівлі та споруди на прибудинковій території, де був зареєстрований лише він, документ, що підтверджує право на пільгу по безоплатному одержанню у власність житла. Розглянувши це питання 17.03.2003 року орган приватизації , заяву задовольнив та передав йому вказану квартиру у приватну власність і він отримав свідоцтво про право власності на житло. На підставі цього свідоцтва дочірнє комунальне підприємство «Миргородтехінвентаризація»27.03.2003 року прийняло рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миргороді за ним одним. Вважає, що  приватизація вищезазначеної квартири була проведена з дотриманням встановленої процедури та всіх вимог чинного законодавства України. Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого2006 року, та рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2006 року (які набрали законної сили),у справах за позовами Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал»до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в м. Миргороді належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. Його дружина в цій квартирі постійно не мешкала, була зареєстрована і проживала  за іншою адресою, про що давала пояснення в судовому засіданні в 2006році. Позивачка не була зареєстрована в цій квартирі та не зверталась з відповідною заявою про приватизацію квартири до органу приватизації

               Посилаючись на ст. 71 ЦК УРСР просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивачка, будучи освідомленою  в 2003р. про приватизацію ним одноособово квартири не зверталась до суду протягом строку позовної давності.

               Представник відповідача МКЖЕУ ОСОБА_6,діючий відповідно довіреності позовні вимоги не визнав, пояснивши що приватизація вказаної квартири відбулась згідно діючого законодавства. Підтвердження того, що позивачка разом з дітьми проживала в  цій квартирі надано заявником ОСОБА_4 не було. Із заявою про приватизацію квартири звернувся ОСОБА_4 в якій він був зареєстрований один. На даний час він також зареєстрований один в квартирі. Заяви про участь в приватизації квартири від позивачки ОСОБА_2 не надходило.

               Залучений до участі у справі в якості 3особи, що не заявляє самостійних вимог відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду від 27.01.2012року та будучи належним чином повідомлений представник 3 особи - Органу опіки та піклування Миргородської міської ради( виконавчого комітету Миргородської міської ради) в судове засідання не з’явився.

               Як 3 особа ОСОБА_5 пояснила суду що з моменту її народження до 2009 року проживала з батьками в квартирі АДРЕСА_1 в м. Миргород. З 2009року у зв’язку з навчанням вона проживає в м. Києві.

             Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши і детально проаналізувавши матеріали справи судом встановлено;

             Відповідно до паспортних даних ( а.с.5)позивачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 в м. Миргород з 06.10.1992року по даний час.

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований (а.с.6) по АДРЕСА_1 в м. Миргород з 12.02.1988року по даний час. Сторони уклали шлюб 10 серпня 1991року і перебувають в шлюбних відносинах до нині. Від цього шлюбу у них маються дві дочки; ОСОБА_5 24.04.1992року народження та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народження (а.с.8-11).

            Згідно наказу №41 від 29.03.1995року Миргородського міського відділу освіти (а.с.13) позивачці ОСОБА_2 надано місце в гуртожитку в кімнаті 2 по вулиці Шишацькій 119 в м. Миргород, але остання з невідомих причин там не зареєструвала своє місце проживання.

             Відповідно до рішення виконкому Миргородської міської ради № 345 від 15.05.2001р. вирішено надати статус житлової квартири № 129 службовому приміщенню у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 52,6 кв.м.(а.с.18)

             Будучи там зареєстрований в цій квартирі одноособово відповідач ОСОБА_4 20.02.2003року  звернувся до органу приватизації Миргородського ВУЖКГ (нині МКЖЕУ) із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 в м. Миргород.( а.с.19)

             Приватизація квартири проведена відповідачем МКЖЕУ згідно вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»та п.18,20,21,23,24,26  «Положення про порядок передачі квартир(будинків) у власність громадян»затвердженого наказом Державного комітету України по житлово –комунальному господарству від 15 вересня 1992року № 56 з послідуючими змінами та доповненнями. Відповідно до розпорядження органу приватизації № 4694 від 17.03.2003року відповідач ОСОБА_4 (а.с.20) отримав свідоцтво про право власності 17.03.2003року (а.с.21) на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миргород, та зареєстрував в ДКП «Миргородтехінвентаризації».

             Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12 пояснили, що позивачка ОСОБА_2 зі своєю сім’єю проживає в квартирі АДРЕСА_1 в м. Миргород з 1991року. Сама позивачка не заперечуючи свого проживання в цій квартирі пояснила, що вона з 06.10.1992року і  до цього часу зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 в м. Миргород, з заявою до органу приватизації ВУЖКГ( нині МКЖЕУ) про участь у приватизації спірної квартири не зверталась. Впродовж строку позовної давності передбаченого на той час ст. 71 ЦК  УРСР, достовірно знаючи про приватизацію її чоловіком квартири на його одного, з оспорюванням законності приватизації не зверталась, як не просила суд про поновлення строку на оскарження.  При розгляді справи № 2-491,2006року за позовом ОКВПВКГ «Миргородводоканал»до ОСОБА_4,ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги, по якій  рішення Миргородського міськрайонного суду від 19.05.2006року набрало законної сили, (а.с.17) ОСОБА_2 пояснювала, що вона з дітьми в спірній квартирі постійно  не проживає і лише навідувалась до свого чоловіка ОСОБА_4 Вказала, що постійне місце її проживання та дітей є с. Єрки Миргородського району. Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд вважає безпідставними позовні  вимоги позивачки ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3

               Згідно ст. 88 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позовних вимог, не підлягають стягненню понесені позивачкою судові витрати в сумі 2800грн.

                       Керуючись ст. 10,11,60, 84,88, 209, 213-215, 218, 294 ЦПК України, суд

                                                                    Вирішив;

                        В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Миргородського комунального житлово –експлуатаційного управління, 3х осіб; органу опіки та піклування Миргородської міської ради (виконавчого комітету Миргородської міської ради), ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА № 064009 від 17.03.2003року на квартиру АДРЕСА_1 в частині не зазначення в ньому ОСОБА_2, ОСОБА_3 співвласниками квартири;  визнання ОСОБА_2 власником ? частини квартири АДРЕСА_1 в м. Миргород Полтавської області; визнання ОСОБА_3 власником ? частини квартири АДРЕСА_1 в м. Миргород Полтавської області;  визнання, що ? частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та стягненню з ОСОБА_4 судових витрат в сумі 2800грн. - відмовити за безпідставністю.

                        Копію рішення направити 3м особам.

             Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя:Н. М. Альошина