Справа № 22 Ц-2265 / 2006 p.        Головуючий у 1-й інстанції Дмитренко A.M.

Категорія                                             Доповідач Мережко М.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 вересня 2006 р.  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого - Дьоміної О.О.

Суддів              - Мережко М.В., Данілова О.М.

При секретарі - Шешко О.Б.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Білоцерківський ЖЕК № 6 про визнання права на користування жилим приміщенням та вселення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін   , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів ,-

Встановила:

У березні 2006 р. ОСОБА_2 завернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в кв. АДРЕСА_1 з підстав ст. 405 ЦК України Свої вимоги обґрунтовував тим, що він та його брат ОСОБА_3 є співвласниками вказаної квартири, відповідачка разом з сином зареєстрована в спірній квартирі, однак з березня 2005 року в ній не проживає, добровільно залишила квартиру і переїхала проживати до своїх батьків, тому позивач вважає , що позивачка втратила право користування квартирою.

Відповідачка не визнаючи позов, подала зустрічну позовну заяву про вселення та визнання права користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вона з сином не могла проживати в спірній квартирі з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 створив неможливі умови проживання.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2006 р. позов ОСОБА_2 задоволений . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на його незаконність , та постановити нове рішення, яким її вимоги задовольнити .

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира, розташована за адресою : АДРЕСА_1, є двокімнатною ізольованою квартирою.

Квартира в даний час належить на праві власності ОСОБА_2 - 2\3 частини, та ОСОБА_3 - 1\3 частина квартири. Згідно свідоцтва про право власності на жито НОМЕР_1 спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_4,ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1\3 частині квартири.

ОСОБА_5 свою частину квартири, яку вона отримала у спадщину, подарувала ОСОБА_2, що підтверджується копією договору дарування.

Крім того , судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 28 квітня 2001 року до 15 березня 2006 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_6.

ОСОБА_1, колишня дружина ОСОБА_2, зареєстрована в спірній квартирі з 29 червня 2001 року, син ОСОБА_2 - зареєстрований в квартирі з 09 листопада 2004 року..

У 2006 р. шлюб між сторонами був розірваний, однак ще у лютому 2005 року ОСОБА_1, забравши особисті речі, разом з неповнолітнім ОСОБА_6 переїхала проживати до своїх батьків. ОСОБА_1 добровільно звільнила спірну квартиру , оскільки ОСОБА_2 не надав їй матеріальної допомоги, а їй самій було тяжко утримувати дитину.

Крім того, як встановлено судом , і цю обставину підтвердила ОСОБА_1, вона ї співвласником квартири АДРЕСА_2, в якій проживають батьки ОСОБА_1.

Відповідно до змісту ст.. 65 ЖК України за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім"ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні.

Відповідно до ст.. 405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою, суд дійшов правильного висновку, що понад один рік відповідачка не проживала в спірній квартирі , добровільно залишила квартиру, доказів відповідно до вимог закону, про те що позивач позбавив її можливості проживати в спірній квартири , відповідачка суду не надала.

Суд дійшов правильного висновку і про те , що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Постановляючи рішення , суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, та постановив рішення з дотриманням матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313,314,315 ЦПК України , колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2006 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.