КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3064/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Козачук О.М.

Суддя-доповідач:  Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" березня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –судді Федотова І.В.,

суддів –Бабенка К.А., Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва (далі – відповідач) про зобов’язання провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 календарний рік.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов’язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов’язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов’язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.   

Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв’язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач перебуває на обліку у відповідача та одержує пенсію за віком, при цьому, після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком згідно ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях економіки за 2009 рік.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла до 01.01.2008 року, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Зазначена редакція ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є чинною після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом «а»підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 40 зазначеного Закону, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, що зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

З відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 зазначеного Закону вбачається, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Також слід звернути увагу на те, що в ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»у редакції, що діяла до 01.01.2008 року, у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії зазначено, що показник Зс –це середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

На вказаний показник є посилання лише у формулі, передбаченій для визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії. Посилання на нього у статті, яка передбачає порядок та підстави перерахунку пенсії, –відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це –середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону № 1058-IV).

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 19.07.2011 року № 1049/11/13-11.

Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2009 рік відсутні. Показники середньої заробітної плати у галузях економіки застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.

На підставі вищевикладеного, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року –скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Федотов І.В.

Судді:                                                                                              Бабенко К.А

                                                                                                         Мельничук В.П.