Судове рішення #2170263
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

 13 травня 2008 р.                                                                                   

№ 02/4258 

 

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 

головуючого, судді

Разводової С.С. (доповідач по справі),

 

суддів

Дунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,

 

розглянувши касаційну скаргу АК "Промислово-фінансовий банк"

 

на

рішення господарського суду Черкаської області від 21.11.07р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.08р. 

 

у справі

№ 02/4258

 

за позовом

АК "Промислово-фінансовий банк"

 

до

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

 

про

90786,30 грн.

За участю представників сторін

від позивача     Солощук М.М. дов. від 06.12.07р. № 06-0037-000188,

від відповідача ОСОБА_1. пас-т

 

В С Т А Н О В И В:

 

У серпні 2007 року Акціонерно-комерційний «Промислово-фінансовий банк»звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. про стягнення 90 786,30 грн.

 

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.11.2007 року у справі № 02/4258 (суддя Пащенко А.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено на підставі фактичних обставин у справі і положень ст. 627 ЦК України.

 

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2008 року у справі № 02/4258 (судді: Мостова Г.І., Агрикова О.В., Фаловська І.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

 

 Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій акціонерно-комерційний «Промислово-фінансовий банк»звернувся до Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.11.2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2008 року у справі № 02/4258 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

 

 Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

 

  Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.10.2005 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., яка також діє від імені ОСОБА_2 та АК «Промислово-фінансовий банк»укладено договір оренди.

   Згідно п.п. 1.1., 1.3. орендодавець зобов'язався не пізніше строку, зазначеного у п. 2.2. цього договору передати, а орендар -прийняти в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення заг. площею 79.9 кв.м., яке розташоване на першому поверсі у будинку за № 206 кв. № 1 по вул. Гоголя  в м. Черкаси строком на 2 місяці з 04.10.2005 року по 04.12.2005 року.

Відповідно до п. 4.1 розмір місячної орендної плати, що сплачується орендарем складає 1 198,50 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становить 6 052,42 грн. Розмір орендної плати за один квадратний метр складає 75,75 грн. за один квадратний метр.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що орендодавець зобов'язався передати орендарю приміщення за актом приймання-передачі, у якому вказується технічний стан приміщення у момент його здачі в оренду.

 

  Судами встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. на виконання п. 5.1 передала, а  АК «Промислово-фінансовий банк»прийняв в оренду приміщення площею 79.9 кв.м., яке розташоване на першому поверсі у будинку за № 206 кв. № 1 по вул. Гоголя  в м. Черкаси. Вартість вказаного приміщення становить 353 500 грн. та приміщення передається в справному технічному стані без пошкоджень, що підтверджується актом-прийому передачі.

 Позивач на виконання п. 4.1 договору на підставі виставлених відповідачем рахунків сплатив за оренду приміщення 90 786,30 грн. що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.

  Орендар продовжував користуватися орендованим майном за відсутності заперечень орендодавця і після закінчення строку договору, тобто після 04.12.2005 року.

 

 На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди відповідно до вимог ст. 764 Цивільного кодексу України вважався поновленим на строк, який був встановлений договором, тобто до: 04.02.2006 року, до  04.04.2006 року,   до  04.06.2006 року,   до  04.08.2006 року,  до  04.10.2006 року, до  04.12.2006 року.     

Суди підставно зазначають,що згідно листа № 06-1061-000570, про розірвання договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвати договір, у зв'язку з тим, що відповідачем порушено істотні умови договору оренди, а саме: не виконано п. 3.5 договору щодо передачі приміщення у придатному стані для використання його за призначенням, а також про повернення грошових коштів у розмірі 90 786,30 грн.

Пунктами 3.3 та 3.5 договору оренди встановлено, якщо жодна сторона за два тижні до закінчення строку оренди не заявить намір його розірвати, цей договір вважається продовженим той сам термін і на тих самих умовах, яі були передбачені цим договором.

 

Тобто, оскільки 20.01.2007 року позивачем заявлено намір розірвати договір, то з 04.02.2007 року строк дії договору закінчився.

За таких обставин відповідач з жовтня 2005 року по грудень 2006 року отримував гроші на підставі договору від 04.10.2005 року, який закінчив дію 04.02.2007 року.

 

Таким чином суд попередньої інстанції дійшов підставного висновку, що, оскільки цей договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, то у відповідача не виник обов'язок повернути майно у тому випадку, коли підстава на якій воно було набуто згодом відпала.

    

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального і процесуального права і підстав для її зміни або скасування не має.

 

 На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -      

 

                                    П О С Т А Н О В И В:    

 

1.           Касаційну скаргу АК "Промислово-фінансовий банк" залишити без задоволення.

    2.    Рішення господарського суду Черкаської області від 21.11.07р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.08р.  по справі № 02/4258 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя                                                                         С.С. Разводова

 

Судді                                                                                                Н.Г. Дунаєвська

 

                                                                                                          С.С. Самусенко

 

        

 

    

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація