КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3657/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Бабіш А.А.

Суддя-доповідач:  Бистрик Г.М.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"23" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:  

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Усенка В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі підвищення до пенсії, як «дитині війни»,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся в суд з вище зазначеним позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі підвищення до пенсії, як «дитині війни»починаючи.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року вимоги позивача –задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до  ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду  або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст. ст. 155 і 157 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що стало підставою для звернення  до суду за захистом своїх прав.

Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність, як Конституції так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

Згідно з ч. 2 ст. 99  КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія звертає увагу, що позивачу було відомо  про порушення його права з часу отримання підвищення до пенсії  у меншому розмірі, ніж  передбачено Законом  України «Про соціальний захист дітей війни», але при цьому позивач не був  позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права, тому колегія  суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з зазначеним позовом  без поважних причин.

Судом першої інстанції не враховано, що позивачем позов подано 09.12.2010 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме відтиском штампу вхідної кореспонденції.

В зв’язку з відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до суду, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22.05.2008 року по 08.06.2010 року, оскільки шестимісячний строк з моменту звернення  позивача до суду починається з 09.06.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року в частині позовних вимог за період 22.05.2008 року по 08.06.2010 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Василькові Київської області –задовольнити частково.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року в частині задоволення вимог позивача ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі підвищення до пенсії, як «дитині війни»за період з 22.05.2008 року по 08.06.2010 року – скасувати, позовні вимоги в цій частині –залишити без розгляду.

В іншій частині  постанову суду першої інстанції –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Бистрик Г.М.

Судді:                                                                                              Усенко В.Г.
                                                                                                            Сорочко Є.О.