ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "15" березня 2012 р.                                                                                    Справа № Б-19/81-10  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого:

суддів :Удовиченка О.С.,

Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргуПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

на  постанову Харківського апеляційного господарського від 13.12.2011 року

у справі№ Б-19/81-10

господарського суду Харківської області

за заявоюАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

доАТВТ "Харківський канатний завод"

пробанкрутство

арбітражний керуючийНастенко О.М.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"Сизова Л.В.

ПАТ "Укрсоцбанк"Гіленко А.М.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011  відмовлено у включенні до реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 8 262 910,55 грн.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011 про відмову у включенні до реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у сумі 8 262 910,55 грн. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2011 ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011  та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 залишено без змін.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду з заявою про перегляд ухвали господарського суду Харківської області від 24.01.2011 за нововиявленими обставинами.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про перегляд ухвали суду від 24.01.2011 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011, включено до першої черги реєстру вимог кредиторів  АТВТ "Харківський канатний завод" вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 7775179,35 грн., включено до першої черги реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 321 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 ухвалу господарського суду Харківської області 15.11.2011 в частині включення до першої черги реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 7775179,35 грн. та включення до першої черги реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 321 грн. судових витрат скасовано, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" про визнання кредитором в процедурі банкрутства АТВТ "Харківський канатний завод" та задоволенні вимог в загальній сумі 7775179,35 грн. та стягнення з боржника судових витрат в сумі 321 грн.; в іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області 15.11.2011  залишено без змін.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання кредитором в процедурі банкрутства  АТВТ "Харківський канатний завод" та задоволенні вимог в загальній сумі 7775179,35 грн. та стягнення з боржника судових витрат в сумі 321,00 грн., ухвалу господарського суду Харківської області від 15.11.2011 залишити без змін, стягнути з боржника судовий збір в сумі 470,50 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема:п.4 ст.12, п.6 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.43 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"  до боржника обґрунтовані тим, що між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Концерном "Харківський канатний завод" укладено Генеральну угоду №68108N13 від 18.08.2008 з додатковими угодами №68108N13-1 від 20.08.2008, №68108N13-2 від 17.12.2008, 68108N13-4 від 30.11.2009, у рамках якої було укладено кредитний договір №69108К52-2 від 19.06.2009, №68108К52-3 від 22.06.2009, 68108К52-4 від 26.11.2009, №68108К52-5 від 30.12.2009, №68108К52-6 від 08.04.2010 року. Відповідно до договору боржнику було надано кредит в сумі 450,0 тис. дол. США на поповнення обігових коштів від 10,5% річних, строком погашення –19.08.2009 року. У рамках вказаної Генеральної угоди був укладений кредитний договір № 68108К43 від 24.06.2008 з додатковими угодами № 68108К43-1 від 17.12.2008, №68108К43-2 від 19.06.2008, № 68108К43-3 від 22.06.2008, №68108К43-4 від 26.11.2009, №68108К43-5 від 30.12.2009 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії. В забезпечення повернення кредиту банком з АТВТ "Харківський канатний завод"  укладено договір іпотеки № 68108Z137 від 18.08.2008 року.    

Судом апеляційної інстанції  встановлено, що ухвала господарського суду Харківської області від 24.01.2011 про відмову у включенні до реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 8 262 910,55 грн., обґрунтована тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2010 у справі  №19/87-10, визнано недійсним іпотечний договір № 68108 Z137 від 18.08.2008, укладений між  ПАТ  "Державний експортно-імпортний банк України" та АТВТ "Харківський канатний завод". Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010, залишеною без змін       постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010, рішення   господарського суду Харківської області від 05.07.2010 у справі  №19/87-10 залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду України від 16.05.2011 постанову Вищого господарського суду України від 28.12.2010 у справі  №19/87-10 скасовано, справу №19/87-10 направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 рішення  господарського суду Харківської області від 05.07.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 у справі  №19/87-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно ч.2 ст.112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що скасування судового рішення у справі  №19/87-10, яке стало підставою для ухвалення рішення  господарського суду Харківської області від 24.01.2011 про відмову у включенні до реєстру вимог кредиторів АТВТ "Харківський канатний завод" грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є законними та обґрунтованими.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначив, що договір іпотеки № 68108 Z137 від 18.08.2008, укладений між  ПАТ  "Державний експортно-імпортний банк України" та АТВТ "Харківський канатний завод" є дійсним, зобов'язання АТВТ "Харківський канатний завод" забезпечені майном боржника, а тому вимоги банку підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів  АТВТ "Харківський канатний завод".

Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами укладених кредитних та іпотечного договорів боржник виступав майновим поручителем. Майно боржника було передано у заставу в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за укладеними з нею банком кредитними договорами. Банк має право звернути стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки, однак, у самого боржника відсутні грошові зобов'язання перед банком. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви  ПАТ  "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання кредитором у процедурі банкрутства, дійшов висновку, що банк не є кредитором АТВТ "Харківський канатний завод" в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими виходячи з наступного.   

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є  юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п.3, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні.

         Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава –це спосіб забезпечення зобов'язань.

         Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається  у володінні заставодавця або третьої особи.

        Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути  боржник або третя особа ( майновий поручитель).   

        Згідно з ст.  1 Закону України  "Про іпотеку" іпотека –вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.  

        Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України,  є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

ЦК України, Законом України " Про іпотеку" не передбачено   солідарного обов'язку  боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст.543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку  частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем,  останній  має право,  в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті.

Частиною 2 ст.26 Закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, майнові інтереси заставодержателя  у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського від 13.12.2011 є законною та обґрунтованою, підстави  для її скасування відсутні.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

          Постанову Харківського апеляційного господарського від 13.12.2011 у справі № Б-19/81-10 залишити без змін.

Головуючий                                                                              О.С. Удовиченко

Судді                                                                                       П.К. Міщенко

                                                                                                        В.Ю. Поліщук