Справа № 22-ц-1410/12 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р. І.
Провадження № 22-ц/1390/1410/12 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Цяцяк Р.П.
при секретарі: Служала А.Ю.
з участю: позивача, його представника –ОСОБА_2, відповідача та його представника –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2011 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Витребовано з чужого незаконного володіння, а саме –від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 транспортний засіб марки “Фіат Дукато”, 2002 р.н., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 171 грн. судових витрат.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування витрат, пов’язаних зі зберіганням майна.
Стягнуто з ОСОБА_4 617 грн. 40 коп. судового збору в дохід держави та 120 грн. витрат на ІТЗ.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, ухваленим без всебічного та повного з’ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права щодо порядку дослідження доказів, надання переваги одних доказів над іншими, наявності суперечливих висновків, що дає підстави вважати висновки, наведені в рішенні, незаконними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що для зберігання та утримання транспортного засобу, залишеного відповідачем, уклав дві цивільно-правові угоди про надання послуг по нагляду та охороні за транспортним засобом, розмір яких за 2009-2011роки становив –шістдесят одну тисячу сімсот сорок гривень, що стверджується актами прийому - передачі наданих послуг. Поза увагою суду залишився той факт, що транспортний засіб марки “Фіат Дукато”, 2002 р.в., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1 добровільно переданий власником –ОСОБА_5 на збереження в якості належного виконання боргових зобов’язань його сина –ОСОБА_7, що стверджується рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2010 року. Звертає увагу суду, що позивач на протязі трьох років жодного разу не звертався з вимогою про повернення транспортного засобу. Вважає, що судом порушено вимоги ст.ст.74, 76 ЦПК України, так як його належним чином не повідомлено про час і місце судового розгляду. Крім того зазначає, що суд не дав належної оцінки усім доказам по справі.
Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Районним судом встановлено, що власником транспортного засобу марки “Фіат Дукато”, 2002 р.в., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1. є ОСОБА_5
Окрім цього, судом встановлено, що цей транспортний засіб марки “Фіат Дукато” знаходиться в АДРЕСА_1.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_5 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що ОСОБА_5, як власник транспортного засобу марки “Фіат Дукато”, ІНФОРМАЦІЯ_1, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1., має право на його витребування з чужого незаконного володіння –від ОСОБА_4, оскільки це майно незаконно, поза його волею вибуло з його володіння. При цьому, ОСОБА_5 не передавав своє майно ОСОБА_4 на відповідальне збереження, відсутні й докази того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наділені у встановленому законом порядку правом надавати послуги з охорони майна, не представлено доказів щодо належної оплати за таку охорону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Скориставшись своїм правом, позивач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом на підставі ст.1212 ЦК України.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь –які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Згідно положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Доказів того, що ОСОБА_4 є власником спірного автомобіля або набув його на відповідній правовій підставі, ним не подано, а відтак висновок районного суду про те, що він повинен повернути його ОСОБА_5 є вірним.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки усім доказам по справі, оскільки оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Це стосується і доказів, поданих ОСОБА_4 на підтвердження своїх позовних вимог.
Зокрема, суд вірно вважав, що відповідачем не подано доказів того, що ОСОБА_5 передав своє майно ОСОБА_4 на відповідальне збереження, відсутні й докази того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наділені у встановленому законом порядку правом надавати послуги з охорони майна, не представлено доказів щодо належної оплати за таку охорону і дав правильну оцінку тому факту, що спірний автомобіль зберігався в АДРЕСА_1 на території лазні типу «Руська баня», яка належить ОСОБА_4
Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегулювано ст.74 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
У своїй позовній заяві ОСОБА_4 вказує своє місце проживання АДРЕСА_2, однак неодноразово надіслані районним судом за цією адресою судові повістки повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Так, відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Іншого місця свого проживання чи перебування відповідач суду не повідомив.
Відтак твердження апелянта про те, що судом порушено вимоги ст.ст.74, 76 ЦПК України є необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів вважає, що неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, не вплинуло на правильність висновків суду та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Неспроможними є і доводи апеляційної скарги у тій частині, що позивач на протязі трьох років жодного разу не звертався з вимогою про повернення транспортного засобу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, згідно яких ОСОБА_5 неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами, в яких просив вжити необхідних заходів, щодо повернення йому транспортного засобу марки “Фіат Дукато”, 2002 р.в., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1., яким протиправно заволодів ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: