Справа № 216/217/12

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 року    Мурованокуриловецький районний суд  Вінницької обасті  

         в складі :

             головуючої судді                                   Коломійцевої В.І.,

             при секретарі                                              Мельник А.О.,

             з участю:

             прокурора                                              Гладченко-Корнійчук Ю.М

             потерпілого                                            ОСОБА_1,

                      законного представника                       ОСОБА_2,.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні суду в смт. Муровані Курилівці   кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в :

14.02.2012 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні літньої кухні домогосподарства співмешканки  ОСОБА_2, що розташоване по вул. Леніна, буд. 29 в с. Наддністрянське Мурованокуриловецького району під час суперечка з громадянином  ОСОБА_1, який являється сином його співмешканки ОСОБА_2, що поступово переросла в бійку при цьому зробивши загин правої руки за спину останнього та умисно нею вдарив до краю стола, внаслідок чого в ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної  експертизи за №83/51 від 20.02.2012 року мали місце - тілесні ушкодження у вигляді субкапітального перелому 5-ї п’ясної кістки правої кисті, з незначним кутовим зміщенням, який відноситься до ушкоджень середнього ступені тяжкості, як  спричиняючи  тривалий розлад здоров’я, більше 21-ї доби.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винність в інкримінованому йому діянні, передбаченому ст. 122 ч.1 КК України, при вказаних вище фактичних обставинах справи, які встановлені в ході досудового та судового слідства визнав повністю, дав показання аналогічні викладеним в обвинувальному висновку. Щиро розкаявся, просить суд суворо його  не карати.

Потерпілий  ОСОБА_1 просить суд  суворо підсудного не карати, оскільки він будь –яких претензій до останнього  не має.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи, і як встановлено судом правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та, роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом підсудного та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.                                                   

          Оцінивши зібрані у справі докази, як з точки зору допустимості так і з точки зору достовірності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині доведена повністю, а його умисні дії органами досудового слідства були кваліфіковані правильно за ст. 122 ч.1 КК України, як  спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

При призначені покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину –підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, особу винного, а саме:

-  по місцю проживання характеризується, як такий що зловживає спиртними напоями, неодноразово були скарги на нього з боку матері, співмешканки (а.с.11);

-     раніше  не судимий ( а.с.22);

-     не перебуває на диспансерному обліку в лікаря психіатра та  нарколога (а.с.40).

Обставини, які пом’якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання  підсудного, а також те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, думку потерпілого, який просить суд  суворо підсудного не карати, а також те, що підсудний  за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд, відповідно до ст. 65 КК України, приходить до висновку, що виправлення і попередження вчинення підсудним ОСОБА_3 нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання  у виді обмеження волі  в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його діяння з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України.  

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 та законним представником                      ОСОБА_2 в кримінальній справі не заявлявся, у зв’язку з чим суд роз’яснює потерпілому, що відповідно до ст.28 КПК України особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Судові витрати та речові докази в справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст. 65 КК України, суд –

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді  обмеження волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування   покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю один рік.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишити  попередній - «підписка про невиїзд».

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

 Суддя: