30 жовтня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від              14 вересня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ясел-саду № 10 “Малятко” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працювала у відповідача вихователем , наказом від 10 січня 2006 року її незаконно звільнили з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Позивачка просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 808 грн. 37 коп., а також 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 26 травня                     2006 року позов задоволено частково, постановлено поновити позивачку на роботі вихователем ясел-саду № 10 “Малятко”, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 808 грн. 37 коп., а також 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2006 року рішення суду першої інстанції скасоване й постановлене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, на незаконність оскаржуваного рішення.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення міського суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачка працювала на підставі строкового трудового договору, а саме: згідно наказів від 21 грудня 2001 року та від 24 квітня 2002 року - на час допологової, післяпологової відпустки, а також відпустки по догляду за дитиною вихователя ОСОБА_2, а згідно наказу від 19 квітня 2004 року -  на час відпустки по догляду за дитиною вихователя ОСОБА_3, і 10 січня 2006 року була підставно звільнена з роботи у зв'язку із виходом ОСОБА_3 із відпустки.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ясел-саду № 10 “Малятко” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін