У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 серпня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

         зазначеним вироком

                            ОСОБА_1,

                            раніше судимого: 30 квітня 2004 року Голопристанським

районним судом за частинами 2 і 3 ст. 185 КК України на

4 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 70, 75, 76

КК України звільнено від відбування покарання з

іспитовим строком на 2 роки.

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточне покарання визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

         Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30 серпня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

         Як визнав суд, 28 квітня 2005 року. ОСОБА_1, знаходячись ІНФОРМАЦІЯ_1, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав та зберігав без мети збуту наркотичний засіб - ацитильований опій вагою 0,13 гр.

         У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд призначив ОСОБА_1 покарання, не врахувавши, що останній учинив новий злочин під час відбування покарання за попереднім вироком, а тому на підставі ст. 71 КК України мав приєднати його невідбуту частину. Покарання унаслідок м'якості не відповідає особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 309 КК України, що по суті у касаційному поданні не оспорюється.

         Як убачається з матеріалів справи, 28 квітня 2005 року ОСОБА_1 вчинив новий злочин у період іспитового строку, визначеного для нього попереднім вироком.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України, до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, а тому суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір.

         Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за новий злочин, мав точно встановити невідбуту частину покарання і визначати йому покарання за невідбутою його частиною за попереднім вироком, як це передбачено ст. 71 КК України, однак ці вимоги Закону суд порушив.

Відповідно до роз'яснень даних у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням, місця, часу, способів вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.

         Суд, формулюючи обвинувачення ОСОБА_1 у мотивувальній частині вироку, всупереч вимог ст. 334 КПК України, обвинувачення не конкретизував, тобто не зазначив час і місце вчинення злочину, не вказав коли і за яких обставин було виявлено та вилучено наркотичний засіб у засудженого.

         Апеляційний суд на допущенні судом першої інстанції  порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які колегія суддів вважає істотними, уваги не звернув, та залишив вирок суду без зміни.

         З огляду на зазначене, а також те, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено всупереч вимогам ст. 65 КК України, судові рішення щодо останнього слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд під час якого необхідно усунути зазначенні порушення і постановити законне та обґрунтоване рішення.

         Керуючись статтями 394 і 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         касаційне подання прокурора задовольнити.

         Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суддів.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                              Пошва Б.М.                            Нікітін Ю.І.