У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Тернопільської області на вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_1,

раніше судимого: 23 квітня 2003 року Монастириським районним судом за ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 364, ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 грн. без застосування додаткового покарання.

            В апеляційному порядку справа не розглядалася.

            Як визнав суд, ОСОБА_1, обіймаючи посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 2003 року умисно своєчасно не перерахував до бюджету 19 528 грн. прибуткового податку з громадян, чим заподіяв тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави.

            У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд призначив покарання без врахування, що засуджений учинив новий злочин під час відбування покарання за попереднім вироком, хоча на підставі ст. 71 КК України мав приєднати його невідбуту частину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 364 КК України, що по суті у касаційному поданні не оспорюється.

            Як убачається з даних про особу засудженого, його вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2003 року було засуджено на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Упродовж 2003 року, тобто до закінчення строку невідбутої частини покарання, засуджений ОСОБА_1 учинив новий злочин.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України, до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, а тому суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір.

Згідно положень ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71,72 КК України.

            Суд, встановивши такі обставини та призначаючи ОСОБА_1 покарання, мав призначати йому ще й покарання за невідбутою його частиною за попереднім вироком, як це передбачено ст. 71 КК України, однак ці вимоги Закону судом дотримано не було.

            З огляду на зазначене, а також те, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено всупереч вимогам ст. 65 КК України, вирок щодо останнього слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого слід постановити законне та обґрунтоване рішення.

            Керуючись статтями 394 і 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора задовольнити.

            Вирок Монастириського районного суду від 30 червня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суддів.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                           Пошва Б.М.                                      Нікітін Ю.І.