У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Каменобродського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_1,

                                   не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

            Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2005 року зазначений вирок, в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України, змінено: на підставі ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. У решті вирок залишено без зміни.

Як визнав суд, 23 вересня 2003 року близько 12 год., ОСОБА_1, перебуваючи біля буд. АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин, заподіяла ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

            У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати і справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину. Вважає, що судом безпідставно стягнуто з неї на користь потерпілої 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з такого.

Із показань потерпілої ОСОБА_2 убачається, що 23 вересня 2003 року між нею і засудженою відбувся конфлікт, у результаті якого засуджена цеглиною завдала їй удар в обличчя і розбила губу, пошкодила зубний протез, заподіявши тим самим легкі тілесні ушкодження.

Дані обставини підтвердили свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зокрема, що бачили як засуджена, затиснувши камінь у руці, завдала потерпілій удар в обличчя, після чого камінь викинула і почала її душити.

Крім того, свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 також підтвердили факт завдання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2.

Достовірність наведених обставин об'єктивно підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, даними акту судово-медичного обстеження ОСОБА_2 НОМЕР_1, про виявлення у потерпілої тілесних ушкоджень у виді синців, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 139).

            Твердження у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 про те, що судом не правомірно стягнуто з неї на користь потерпілої ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, оскільки суд, враховуючи конкретні обставини справи, належним чином мотивував своє рішення.

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

            З урахуванням наведеного, колегія судів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

            відмовити засудженій ОСОБА_1 в задоволенні її касаційної скарги.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                            Пошва Б.М.                                       Нікітін Ю.І.