ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/147/23

номер провадження 2/695/110/25

       УХВАЛА

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши заяву представника позивача про вирішення питання щодо подальшого зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середи Л.В. перебуває цивільна справа № 695/147/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою суду від 26.07.2023р. провадження по даній справі було зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

Представник позивача, адвокат Єсик В.О. скерував до суду заяву в якій, посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду, вказував, що матеріали даної справи не містять достовірних доказів про переведення військової частин, в якій проходить військову службу відповідач та яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції, що виключає можливість відповідачу прибувати у судові засідання. Також вказував, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а тому просив переглянути обставини щодо можливості подальшого зупинення провадження у справі та в разі можливості призначити розгляду справи.

Вказана заява розглядається судом без виклику учасників справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши вказану заяву суд приходить до висновку, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто особи, які проходять військову службу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2023р. провадження по даній справі   зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

Частиною 1 статті 254 ЦПК України визначено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. у справі №5-рп/2013 зазначив про те, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1ст. Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, законодавець пов`язує зупинення та відновлення провадження у справі виключно із перебуванням та припиненням перебування відповідача у складі Збройних Сил України, а не з існуванням інших обставин.

Також варто врахувати, що Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) в постанові від 30.04.2025р. у справі №759/2665/23 зробив висновок щодо застосування норм права п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а саме конструкція п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. При цьому вказана норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Верховний Суд в ухвалі від 30.04.2025р. у справі №754/947/22 зробив висновок, що вище наведені норми Закону про правовий режим воєнного стану, Закону про оборону, Закону про ЗСУ, Закону про військовий обов`язок та службу, Закону про мобілізацію з точки зору їх взаємозв`язку вказують на те, що введення на території всієї України Указом воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії РФ, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період під час якого, у тому числі здійснюється мобілізація, що має забезпечувати готовність, у тому числі всього складу ЗСУ, до ефективного здійснення цього завдання. У зв`язку з цим відповідно до прямого змісту наведених норм ЗСУ з оголошенням Указом воєнного стану на всій території України починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

Залучення військовослужбовця, який проходить військову службу у лавах ЗСУ, до бойових дій у певному районі таких дій є результатом виконання зазначеної функції ЗСУ та наслідком введення воєнного стану, запровадження особливого періоду та результатів мобілізації. Однак воно не визначає переведення ані військовослужбовця, ані частини, у якій він служить, ЗСУ загалом на організацію і штат воєнного часу, на воєнний стан, бо є наслідком, а не першопричиною у цьому контексті.

Відповідно до пункту 252 розділу XIV Порядку військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не означає, що він з метою виконання завдань оборони України не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. В цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду, що є наслідком запровадження воєнного стану на території всієї України. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій (дивитись пункт 263 Положення).

Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан, а не про перебування у районі воєнних (бойових) дій та участі у цих діях відповідної особи. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання відповідним військовослужбовцем свого права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права, на підставі наданих йому доказів, оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу, зокрема як це передбачено частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Так, ухвалою суду у вищезазначеній справі було зупинено провадження у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі за мобілізацією у військовій частині.

04.04.2025 року судом, з метою з`ясування обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі, направлено запит ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання інформації відносно ОСОБА_2 (відповідач у справі).

11.04.2025 року на адресу суду надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 за №6/1940, згідно змісту якого суду повідомлено, що ОСОБА_2 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за загальною мобілізацією 24.02.2022р.

При цьому суд зазначає, що враховуючи принципи цивільного процесуального законодавства, суд за клопотанням відповідача може відновити провадження у справі, однак такого клопотання до суду не надходило.

Таким чином, оскільки відповідач продовжує проходити військову службу, з урахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду, заява представника позивача про відновлення провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Питання про відновлення провадження буде вирішено судом після отримання відомостей про звільнення відповідача з військової служби або призупинення військової служби.

Подана представником позивача заява, в якій він просить відновити провадження у справі, не містить жодних відомостей, про те, що обставини, які викликали зупинення провадження, відпали на даний час.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи, що на даний час представником позивача не доведено, що є підстави для поновлення провадження по даній справі, в задоволенні його заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 254, 260, 261, 352-353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача щодо відновлення провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя                                                                Середа Л.В.