Справа №: 343/257/25

Провадження №: 2/343/271/25

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання

24 червня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя-

В С Т А Н О В И В :    

В Долинський районний суд Івано-Франківської області поступила позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач просить ухвалити рішення, яким:

здійснити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поділ в натурі домоволодіння (житлового будинку, господарських будівель і споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2622084501:01:012:0211, з виділенням ОСОБА_1 в натурі окремого житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , виходячи з його частки в домоволодінні в розмірі 5/8;

здійснити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поділ в натурі земельної ділянки площею 0,2889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2622084501:01:012:0211 з виділенням ОСОБА_1 в натурі окремої земельної ділянки для обслуговування, виходячи з його частки в земельній ділянці в розмірі 5/8 (а.с.1-3).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2025  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/257/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області, м.Долина вул. Обліски 115, Івано-Франківської області (а.с.25).

Відповідачка ОСОБА_2 03.03.2025,  через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву, в якому серед іншого заявлено:

клопотання про закриття провадження по справі №343/257/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору;

клопотання про скасування заходів забезпечення позову, передбачені ухвалою Долинського районного Івано-Франківської області, постановленою 17.02.2025 по справі №343/257/25.

Клопотання про закриття провадження мотивовано тим, що майно, яке зазначене у позовній заяві як об`єкт поділу, належить відповідачці на праві особистої приватної власності відповідно до ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, а отже, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Клопотання про скасування забезпечення позову мотивується тим, що вжиті судом заходи (зокрема, накладення арешту на спірне майно) обмежують відповідачку у реалізації права власності на належне їй майно, яке не підлягає поділу, і порушують принцип пропорційності та необхідності  (а.с.35-44).

Аналогічні клопотання заявлені також в запереченні на відповідь на відзив, поданому 22.04.2025 представником відповідачки ОСОБА_2 -адвокатом Креховецькою Н.М.(а.с.110-115)

В підготовчому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Креховецька Н.М. ( ордер серії АТ №1094760 а.с.57) заявлені клопотання підтримали в повному обсязі, зіславшись на обставини зазначені у відзиві на позов та в запереченні на відповідь на відзив, просили їх задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, причини своєї неявки не повідомив, хоч про час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник позивача  ОСОБА_1  – адвокат Сікомас С.В. (довіреність а.с.164) в підготовчому судовому засіданні просив відмовити  в задоволенні  заявлених відповідачкою та її представником  клопотань  за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з`явились в судове засідання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Щодо клопотання про закриття провадження:

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору

Ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, вважаючи, що майно, зазначене у позовній заяві, було набуте у шлюбі і підлягає поділу відповідно до положень статей 60, 61, 70 Сімейного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності, незалежно від того, на чиє ім`я воно було придбане чи ким із подружжя внесені кошти.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю одного з подружжя є, зокрема, майно, набуте до шлюбу, одержане в дарунок, у спадщину, за кошти, що належали одному з подружжя, тощо.

Предметом спору у даній справі є вимога про поділ майна, яке позивач вважає спільною сумісною власністю подружжя. Наявність спору підтверджується самим фактом звернення до суду, оскільки сторони не досягли згоди щодо належності цього майна, його складу та порядку поділу.

Питання, чи є майно особистою приватною власністю одного з подружжя, чи спільною сумісною власністю – є предметом розгляду по суті, і підлягає вирішенню судом після з`ясування всіх фактичних обставин справи та оцінки поданих сторонами доказів. Твердження відповідачки про те, що це майно є її особистою власністю, не може саме по собі свідчити про відсутність предмета спору.

Суд зазначає, що наявність заперечень щодо правового режиму майна, яке підлягає поділу, не є підставою для закриття провадження у справі, а навпаки - свідчить про наявність спору про право, який і має бути вирішений у судовому порядку.

Оцінка того, чи є майно спільною або особистою власністю, є питанням дослідження доказів у ході розгляду справи по суті, і не може бути підставою для висновку про відсутність предмета спору на підготовчій стадії провадження.

Таким чином, обґрунтування клопотання про відсутність предмета спору на тій підставі, що відповідачка вважає майно своєю особистою власністю, є по суті запереченням проти позову, але не свідчить про відсутність самого спору між сторонами.

Наявність спору підтверджується вже самим фактом подання позовної заяви та змістом заперечень, викладених у відзиві на позов. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що сторони не досягли згоди щодо складу спільного майна та порядку його поділу, що виключає можливість розгляду справи як такої, що не має предмета.

       З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі не підлягає закриттю, оскільки існує спір про право, що підлягає судовому розгляду.

Щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову:

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Ч. 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

       Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.02.2025 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №343/257/25 – задоволено .

Накладено арешт на 3/4 частки домоволодіння (житловий будинок, господарські будівлі і споруди), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,2889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2622084501:01:012:0211.

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просить поділити спільне майно подружжя шляхом виділення йому 5/8 частки домоволодіння та земельної ділянки, вважаючи це майно спільною сумісною власністю подружжя.

Судом попередньо встановлено, що майно, на яке накладено арешт, перебуває у володінні та частково у власності відповідачки, однак спір щодо правового режиму цього майна ще не вирішено по суті. До того ж, у разі відчуження чи зміни стану зазначеного майна до вирішення спору, виконання майбутнього рішення може бути ускладненим або унеможливленим.

У даному випадку не встановлено, що обставини, які стали підставою для забезпечення позову, відпали. Наявність спору про право власності на майно (особиста чи спільна власність) не спростовує ризику відчуження або зникнення цього майна під час судового розгляду. Водночас заходи забезпечення мають тимчасовий характер і не порушують суті права власності, а лише унеможливлюють зміну фактичного стану спірного майна до вирішення справи по суті.

Посилання відповідачки на порушення її прав як власника не спростовують наявність реальної загрози відчуження майна, а також не спростовують необхідності вжитих заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, підстав для скасування заходів забезпечення позову — не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150,158,185, 255, 260 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Креховецької Надії Миколаївни   про закриття провадження по справі №343/257/25 у зв`язку із відсутністю предмета спору - відмовити.

В задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Креховецької Надії Миколаївни   про скасування заходів забезпечення позову, передбачені ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області, постановленою 17.02.2025 по справі №343/257/25 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову може бути подана протягом п`ятнадцяти днів після проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Подача апеляційної скарги на ухвалу суду в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову - не зупиняє розгляд справи.

Суддя: