КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-119/11                                   Головуючий у 1-й інстанції:  Невмержицький С.С.;     

Суддя-доповідач:  Сорочко Є.О.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"23" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

          Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                           Сорочко Є.О.

Суддів:                                               Бистрик Г.М.

                                                           Усенко В.Г.

          розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі Житомирської області про визнання неправомірною відмови та зобов’язання здійснити перерахування і виплату підвищення до щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,-            

           В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_3 звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області (далі –УПФУ в Овруцькому районі)  про визнання неправомірною відмови в перерахунку і виплаті підвищення до щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити такі виплати за 01.06.2010 по 30.11.2010.

          Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2011 року позов було задоволено, визнано неправомірними дії УПФУ в Овруцькому районі щодо відмови позивачу в перерахунку і виплаті підвищення до щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов`язано здійснити такі виплати з 01.06.2010 по 30.11.2010 з урахуванням раніше проведених виплат.

           На вказану постанову УПФУ в Овруцькому районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись порушення судом норм матеріального права.

Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»і отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення в матеріалах справи.

          Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України, яке є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам, за місцем проживання пенсіонерів, а тому УПФУ в Овруцькому районі є належним відповідачем по справі.

          Відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Зазначена редакція ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»чинна після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року змін, внесених підпунктом 1 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 N 107-VI.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу підвищення до щомісячної державної соціальної допомоги в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, що є неправомірним.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів вважає, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.

Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, а тому при розрахунку підвищення до щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, підлягає застосуванню розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу УПФУ в Овруцькому районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2011 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Сорочко Є.О.

Судді:                                                                                              Бистрик Г.М.
                                                                                                              Усенко В.Г.