Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
16 березня 2012 р. № 2-а- 16990/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,
за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування виплат,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, в якому з урахуванням поданих уточнень, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який складає період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року, в сумі 34 725, 00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2011 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд.
В судовому засіданні при новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. 30 вересня 2008 р., відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України від 15 вересня 2008 року №84 о/с його було звільнено у запас Збройних Сил України за статтею 63 пунктом “В” Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України - за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу. В порушення норм, які закріплені в ст.ст. 47, 116 Кодексу Законів про працю України, у день звільнення (виключення зі списків особового складу та усіх видів постачання Академії) керівництвом Академії з ним не було проведено виплату всіх належних сум, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 1 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, частиною 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та статтею 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”. Розмір цієї грошової допомоги складає 61060,50 грн. (шістдесят одну тисячу шістдесят гривень п'ятдесят копійок); грошове забезпечення за вересень у сумі 3989,03 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. три коп.). Також позивач зазначив, що додатково до цього йому своєчасно не було виплачено 1300 грн. за відрядження та 945 грн. компенсації за речове майно. Остаточні розрахунки з позивачем було проведено тільки 22 травня 2009 року. Враховуючи те, що загальний строк невиплати позивачу належних сум з вини власника складають сім місяців 21 день, а середній заробіток становив 4523 грн. на місяць, то позивач просить стягнути загальну суму заборгованості 34725,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання, не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи, причин неприбуття суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у спеціальному званні підполковника на посаді заступника начальника факультету № 1 з навчальної роботи-начальника навчальної частини та був звільнений у запас Збройних Сил України за статтею 63 п.„В” (за станом здоров’я) з 30.09.2008 року згідно наказу начальника Академії внутрішніх військ МВС України від 30.09.2008 року № 205 (а.с.10)
Вихідна допомога, яка належала позивачеві при звільненні виплачувалася частками, остаточні розрахунки були проведені 22.05.2009 року. На момент подачі адміністративного позову сума заборгованості погашена у повному обсязі, що визнається сторонами по справі та підтверджується виписками із руху грошей по заробітній картці позивача (а.с.16-17).
За приписами ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, Кодексом законів про працю України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, який складається із сум, що належать працівникові від підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено у запас Збройних Сил України за статтею 63 п. „В” (за станом здоров’я) з 30.09.2008 року.
Відповідно до довідки № 14 від 18.01.2012 року відповідачу у вересні 2008 року було нараховано грошове забезпечення у розмірі 2350 гривень. До видачі на руки з урахуванням відрахувань - 2303 гривень, які позивач отримав повністю 15.09.2008 року згідно банківської виписки руху грошових коштів по зарплатній картці. Таким чином, відповідачем розрахунки по грошовому забезпеченню були виконані у повному обсязі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до додатоку № 25 встановлено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів.
Одноразової грошова допомога при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України не передбачена у вказаному додатку № 25 та постанові № 1294 у якості складової частини грошового забезпечення військовослужбовця ані як періодичною, ані як одноразовою складовою.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України (п.242) особа на день виключення зі списків особового складу повинна бути повністю забезпечена грошовим забезпеченням, яке позивач отримав 15.09.2008 року.
Між тим, приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена спеціальним законодавством: частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших зсіб», частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і гравовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та ст.. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р, N 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх трав та членам їхніх сімей».
Виплата військовослужбовцям зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що одноразова грошова допомога та порядок і строки її виплати не відносяться до грошового забезпечення, тому її виплати здійснювалась у межах бюджетних асигнувань, які мали місце на момент звільнення позивача.
Позивач був звільнений до моменту закінчення строку дії контракту, тому одноразова грошова допомога виплачувалась частками в межах бюджетних асигнувань.
В обґрунтування позовних вимог, позивач не оспорює, що на день звільнення з ним було здійснено розрахунок по грошовому забезпеченню, посилаючись при цьому, що йому не були виплачені саме одноразова грошова допомога при звільненні, кошти за відрядження та компенсація за речове майно.
Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, підставою відповідальності відповідача є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.
З урахуванням того, що Академією внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України здійснено своєчасний та повний розрахунок з позивачем при звільнення, а одноразова грошова допомога не є складовою частиною грошового забезпечення, в діях відповідача відсутні вина та факт порушення строків розрахунку при звільненні з позивачем, у Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відсутній обов’язок з виплати позивачу його середній заробіток за весь час затримки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування виплат - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 19.03.2012 року.
Суддя Горшкова О.О.